Skip the article text
Літні канікули завжди здавалися чотирнадцятирічному Денису занадто короткими , але цього року вони обіцяли бути особливо нудними . Його батьки вирішили відправити хлопця до дідуся в маленьке село , де не було ні швидкісного інтернету , ні великого торгового центру , ні друзів , з якими можна було б пограти у відеоігри . Дідусь Петро був винахідником - любителем і проводив більшість свого часу в старому гаражі , який він гордо називав " лабораторією " . Денис спочатку відверто сумував , годинами сидячи на ґанку і розглядаючи курні дороги , але одного разу дідусь запросив його допомогти з новим таємничим проєктом . Коли Денис уперше зайшов до гаража , він був вражений кількістю дивних приладів , дротів і моніторів , які заповнювали весь простір . Посеред кімнати стояла дивна металева кабіна , що віддалено нагадувала стару телефонну будку , але з безліччю кнопок , важелів і екранів . Дідусь Петро з гордістю оголосив , що це — машина часу , над якою він працював останні двадцять років . Хлопець спочатку голосно розсміявся , подумавши , що це якийсь дивний жарт , але серйозний вираз обличчя дідуся змусив його замовкнути і придивитися уважніше . Наступні кілька тижнів вони працювали разом щодня , від ранку до пізнього вечора . Денис допомагав паяти дрібні контакти , налаштовувати складні комп'ютерні програми та тестувати різні системи живлення . Він несподівано для себе захопився фізикою та програмуванням , забувши про відеоігри та інтернет . Нарешті настав той день , коли дідусь сказав , що машина повністю готова до свого першого випробувального запуску . Вони вирішили не ризикувати надто сильно і відправитися лише на п'ятдесят років у майбутнє , щоб подивитися , яким стане їхнє рідне село і світ загалом . Вони зайшли до тісної кабіни , яка пахла озоном і розігрітим металом . Дідусь Петро обережно ввів на клавіатурі потрібні координати і дату , а потім з урочистим виглядом натиснув велику червону кнопку запуску . Кабіна почала сильно вібрувати , за вікнами замиготіли яскраві різнокольорові вогні , а у вухах з'явився високий пронизливий звук . Денису здалося , що його тіло розтягується і стискається одночасно , але вже за кілька секунд усе раптово припинилося , і в кабіні запанувала абсолютна тиша . Коли двері кабіни повільно відчинилися , Денис і дідусь завмерли від несподіванки і жаху . Замість зелених лісів , які оточували село в їхньому часі , вони побачили безкрайню сіру пустелю , вкриту потрісканою сухою землею . На небі не було жодної хмаринки , а сонце палило так нещадно , що дихати було важко навіть у тіні кабіни . Колись повноводна і красива річка перетворилася на вузький брудний струмок , береги якого були всіяні пластиковим сміттям і мертвими деревами . Село теж змінилося до невпізнання . Більшість будинків були покинуті і напівзруйновані , а їхні вікна забиті старими дошками . Ті кілька будівель , де ще жили люди , були оточені високими металевими парканами зі складною системою фільтрації повітря і води . Денис не міг повірити своїм очам : місце , яке завжди асоціювалося в нього з природою , свіжим повітрям і спокоєм , перетворилося на справжній постапокаліптичний кошмар . Дідусь Петро мовчки дивився на цей жахливий пейзаж , і по його зморшкуватій щоці скотилася сльоза . Вони вирішили обережно пройтися селом , щоб дізнатися , що саме призвело до такої глобальної катастрофи . На головній площі , яка раніше була місцем зустрічей і свят , тепер стояв великий іржавий екран . На ньому постійно крутилися старі новини про вирубку лісів , забруднення річок хімічними відходами , масове використання пластику і глобальне потепління . Диктор механічним голосом повідомляв про остаточне зникнення тисяч видів тварин і рослин , а також про катастрофічний брак питної води на всій планеті .
Back Page 1 of 3 Page 1 of 3 Next Keep reading with translations Create a free account: 7 days of Pro, then 20 word translations a day or a paid plan.
