Skip the article text
У нашій родині існувала давня традиція : кожного літа ми відправлялися в тижневий похід на байдарках по великій річці . Мій тато завжди ретельно планував маршрут , мама відповідала за смачну похідну їжу , а я та мій молодший брат Максим були головними помічниками у встановленні наметів . Цього року наш шлях пролягав через найширшу частину річки , де течія ставала повільною , а береги губилися за високими очеретами . Місцеві рибалки розповідали нам багато дивних легенд про цю територію , але ми завжди вважали їх лише цікавими казками для туристів . На третій день нашої подорожі погода раптово змінилася . Вранці сонце світило яскраво , але вже до обіду на річку опустився густий білий туман , який здавався густішим за молоко . Видимість впала до кількох метрів , і навіть береги , які зазвичай служили нам надійним орієнтиром , повністю зникли з поля зору . Тато наказав нам припинити веслувати і триматися разом , щоб не загубитися в цьому молочному мареві . Ми тихо сиділи у своїх човнах , слухаючи лише легкий плескіт води та крики якихось невідомих птахів , які лунали немов з іншого світу . Через кілька годин повільного дрейфування ніс нашої байдарки м'яко вткнувся у щось тверде . Коли туман почав трохи розсіюватися під дією вечірнього вітру , ми побачили перед собою густий зелений ліс . Це був великий острів , якого не було на нашій детальній туристичній карті . Дерева тут виглядали набагато вищими і товстішими , ніж на звичайних берегах , а їхнє листя мало незвичайний сріблястий відтінок . Оскільки вечоріло і нам потрібно було знайти місце для ночівлі , батьки вирішили висадитися на цей таємничий клаптик суходолу . Щойно ми ступили на берег , ми відразу відчули , що це місце було особливим . Повітря тут пахло не так , як у звичайному лісі ; воно було наповнене солодким ароматом якихось екзотичних квітів і свіжої смоли . Під ногами м'яко пружинив товстий шар яскраво - зеленого моху , на якому зовсім не було видно слідів людей або великих тварин . Ми з Максимом швидко допомогли батькам встановити намети і зібрати сухі гілки для невеликого багаття , після чого отримали дозвіл трохи оглянути територію навколо нашого табору . Озброївшись ліхтариками та блокнотом для записів , який я завжди брав у походи , ми заглибилися в ліс . Перше , що привернуло нашу увагу , були величезні метелики , розміром з долоню дорослої людини . Вони мали яскраві сині та фіолетові крила , які світилися в напівтемряві лісу , мов маленькі ліхтарики . Вони зовсім не боялися нас і навіть сідали на наші руки , коли ми стояли нерухомо . Я почав робити детальні замальовки цих дивовижних комах , намагаючись запам'ятати кожен візерунок на їхніх крилах , щоб потім показати вчителю біології . Пройшовши ще кілька десятків метрів , ми натрапили на невелике кришталево чисте озеро , вода в якому мала незвичайний смарагдовий колір . На березі озера росли високі папороті , які нагадували ілюстрації з книг про часи динозаврів . Максим обережно підійшов до води і побачив маленьких золотистих рибок , які плавали зграйками поблизу берега . Вони блищали на сонці , немов справжні монети , загублені на дні озера багато років тому . Ми довго спостерігали за ними , намагаючись не робити різких рухів , щоб не злякати цих дивовижних створінь .
Back Page 1 of 3 Page 1 of 3 Next Keep reading with translations Create a free account: 7 days of Pro, then 20 word translations a day or a paid plan.
