Skip the article text
У тихому прибережному містечку , де повітря завжди пахло сіллю і свіжою рибою , жили троє нерозлучних друзів : Андрій , Олена та Сашко . Вони проводили кожні літні канікули на старому закинутому пляжі , який місцеві жителі називали " Бухтою Чорного Кота " . Цей пляж був оточений високими скелями , у яких ховалося безліч таємничих печер і глибоких розщілин . Діти любили грати там у піратів , уявляючи себе справжніми морськими вовками , які шукають заховані скарби . Їхніми кораблями були старі дерев'яні човни , а зброєю — довгі гладенькі палиці , викинуті на берег хвилями . Одного сонячного ранку , коли друзі вирішили дослідити найвіддаленішу печеру , Олена помітила щось дивне . Між двома великими слизькими каменями стирчав шматок старої , потемнілої від часу шкіри . Обережно розкопавши пісок руками , діти витягли невеликий , але дуже важкий металевий тубус , щільно закритий іржавою кришкою . Їхні серця забилися швидше від неймовірного хвилювання , адже вони одразу зрозуміли , що знайшли щось по - справжньому особливе . Сашко , який був найсильнішим з них , насилу відкрутив кришку , і з тубуса випав згорток старовинного пергаменту . Коли вони обережно розгорнули крихкий папір , то побачили справжню піратську карту . На ній були зображені обриси їхньої бухти , але з дивними позначками , малюнками дерев і хрестиком , який вказував на місце глибоко в лісі за скелями . У кутку карти був напис старовинними літерами : " Тут заховано найбільший скарб капітана Сизих Вусів . Тільки ті , хто вміють працювати разом і не знають жадібності , зможуть його знайти " . Друзі радісно закричали , повіривши , що на них чекають скрині , повні золотих монет і дорогоцінного каміння . Не гаючи ні хвилини , вони зібрали свої рюкзаки , взяли ліхтарики , мотузку , трохи їжі та воду . Дорога обіцяла бути складною , адже їм потрібно було піднятися на високу скелю , а потім пройти через густий , непрохідний ліс , куди рідко заходили дорослі . Андрій , який найкраще вмів орієнтуватися на місцевості , взяв карту і став лідером їхньої маленької експедиції . Олена несла запаси води та їжі , а Сашко відповідав за спорядження та безпеку групи . Вони відчували себе справжніми шукачами пригод , готовими до будь - яких випробувань . Перша перешкода з'явилася дуже скоро : їм потрібно було перебратися через глибокий яр , на дні якого шумів швидкий гірський струмок . Старий дерев'яний місток давно прогнив і обвалився , залишивши лише кілька слизьких колод . Андрій спробував перестрибнути , але його нога зісковзнула , і він ледь не впав у холодну воду . Тоді Сашко швидко дістав свою довгу мотузку , обв'язав її навколо міцного дерева на їхньому березі і перекинув інший кінець через яр . Разом вони змогли натягнути мотузку і зробити надійну переправу для всієї команди . Пройшовши ще кілька кілометрів густим лісом , де сонячні промені ледве пробивалися крізь густе листя , вони натрапили на другу загадку . На карті було намальовано три великих камені у формі трикутника , але перед ними була абсолютно рівна галявина . Олена , яка завжди була дуже уважною до деталей , помітила , що земля в одному місці трохи просіла . Вона запропонувала розчистити це місце від сухого листя і гілок . Разом вони швидко прибрали сміття і дійсно знайшли три величезні камені , на яких були висічені дивні символи .
Back Page 1 of 2 Page 1 of 2 Next Keep reading with translations Create a free account: 7 days of Pro, then 20 word translations a day or a paid plan.
