Skip the article text
I . Родина Кайдашів Між Корсунем і Богуславом , серед крутих зелених гір , лежить велике село Семигори . Через усе село тягнеться довгий яр , а в ньому ставки , верби й білі хати в садках . На горі стоїть церква , а під горою , у глибокому куточку , жив Омелько Кайдаш . Кайдаш був добрий майстер і робив вози , плуги та борони . Гроші він заробляв непогані , але вони самі тікали до шинку . А ще Омелько був дуже побожний . Він постив дванадцять п’ятниць на рік , бо вірив , що тоді не втопиться й не помре наглою смертю . Одного літнього дня , якраз у п’ятницю , Кайдаш сидів у повітці й стругав нову вісь . Біля повітки працювали двоє його синів . Старшого звали Карпом , молодшого Лавріном . Обидва були високі й русяві , але вдачу мали зовсім різну . Карпо мав гострі темні очі й ніколи не сміявся по - справжньому . Веселий рум’яний Лаврін був схожий на матір . — Карпе , а кого ти будеш сватати восени , коли батько тебе оженить ? — спитав Лаврін . — Кого трапиться , — неохоче відповів Карпо . — Сватай Хіврю , бо вона гарна , як писанка . — Вона ходить так , наче в ступі горох товче , а я люблю , щоб дівчина була трохи з перцем , — буркнув Карпо . Кайдаш вибіг із повітки зі стругом у руці . Він закричав , що у святу п’ятницю гріх молоти язиками . — Хто сьогодні постить , той ніколи не втопиться , — додав він . — У Семигорах і втопитися нема де , бо в наших ставках старій жабі по коліна , — сказав Карпо . — Як Бог захоче , то й у калюжі втопишся , — відповів батько . — Хіба що з шинку йдучи , — тихо додав Карпо . Батько плюнув і пішов назад до повітки , а Лаврін засміявся : — То бери Мотрю Довбишівну , бо вона й гарна , і серце в неї з перцем . Ці слова запали Карпові в душу . Він сперся на заступ і довго дивився на зелену яблуню . Йому здавалося , що під яблунею стоїть Мотря з чорними бровами , у червоному намисті . Очі в неї блищали , як вишні на сонці . З хати вийшла мати , Маруся Кайдашиха . Замолоду вона довго служила в панському дворі й навчилася там добре куховарити . Тепер її кликали варити обіди на весілля й хрестини до попів і панів . Від них вона набралася солодких слів . Вона всім кланялася , цілувала руки й казала « проше пана » . Але коли вона сердилася , ті солодкі слова злітали з неї , як луска , і вона кричала на все село . Увечері Кайдаш пішов до церкви , а потім до пана по гроші за вози . Він цілий день нічого не їв , а дорога додому йшла якраз повз шинок . Тож він подумав , що одна чарка не зашкодить . Він випив одну чарку , потім другу й пропив половину грошей . Уночі він стукав у двері кулаком і ногами . Жінка кричала з хати , що не відчинить і що він може ночувати під тином . Лаврін таки відчинив батькові . Але в темних сінях Кайдаш наткнувся на діжку з водою й шубовснув туди обома руками . — Рятуйте , я впав у ставок , покарала мене свята п’ятниця ! — закричав він на весь куток . — Чого ти кричиш , коли ти в сінях ? — гукнула жінка й засвітила вогонь . — Ну от , тату , тепер ви вже ніколи не втопитеся , — насмішкувато сказав з лави Карпо . — Мовчи , бо візьму палицю ! — У палиці два кінці , тату : один по мені , а другий по вас . Кайдаш упав на лаву й одразу захропів . Усі в хаті заснули , тільки Карпо довго не спав . Перед очима в нього стояла дівчина в червоному намисті .
Back Page 1 of 10 Page 1 of 10 Next Keep reading with translations Create a free account: 7 days of Pro, then 20 word translations a day or a paid plan.
