Skip the article text
Чорний : То - то й є ! Ти своїми підсліпуватими очима бачиш тут лише побіду добра , ідилію . Білий : Може бачу дещо й більше . Чорний : Може ! Говори , плети ! Якби бачив , то певно не ліз би ґратулювати мені . Не присвоював би собі мойого діла . Білий : Я й не чиню цього . Я лише кажу , що ти гарно виконав той плян рятунку обох цих душ , який я перед тим поклав на Божих колінах . Чорний : Рятунку ! Га - га - га ! Чудовий плян ! Щоб змінити постанову Юри , треба було збудити в його душі низький інстинкт захланности , жадобу зиску . Щоб наклонити Мошка до великодушности , треба було струсити до дна його душу жахом смерти . А результат ? Мошко лишиться живий , в поняттю Юри він буде ворожбитом , добрим чоловіком і добродієм . При помочі головатиці він піддобрить собі суддю , так що той при обдукції буде дивитися крізь пальці на різні симптоми , завважені лікарем і сконстатувавши брак арсеніку , заспокоїться зовсім і оголосить Мошкову невинність . І життя в селі піде далі своєю чергою . Білий : А все таки Юра житиме з сином і віддасть своє добро внучатам і ті будуть любити його . І голосячи добре діло Мошкове , він уменшить в селі суму ненависти проти жида . А Мошко не забуде тих хвиль , пережитих цієї ночі . Чорний : І думаєш , поправиться ! Білий : Називай це як хочеш , а все він буде поводитися , тямуючи цю хвилю . Чорний : Овва ! Під острахом ! Силуване добро . Білий : Господь різними дорогами тягне людей до добра . Одних страхом , других жадобою зиску , інших особистою амбіцією , ще інших подразненим самолюбством ; лише невелика часть робить добро з чистої , високої любови до добра . Божа річ цінити , яке добро вартніше . Моя річ — допомагати по змозі , щоб сума добра між людьми все більшала та більшала . Чорний : Еге ж , еге ! Вийшов сівач на поле сіяти , та й сіяв , кидаючи насліпо одне зерно на стежку , друге в терня , третє в буйну перійку , в надії , що хоч якась частина зійде й виросте , й достигне і дасть стосотні плоди . А я собі сію свій кукілець розумно , з гарним обрахуванням . Де не можу зовсім заглушити твоєї пшенички , там хоч запоганю її . Білий : Що ж , роби , як знаєш і як мусиш ! Поборемось ! Львів , 9 квітня 1903 . НА ВЕРШКУ Кілька хвиль з життя людей „ нічого не заробивших “ I Одного зимового вечора дуже шумно й весело було в одній світлиці краківського . . . . , що вважається найпоряднішою гостиницею того славного й ясного колись , а тепер геть - геть притемнілого міста . Світлиця була обширна й ярко освітлена . Воскована підлога , хороші меблі — все те купалося в тій заливі штучного світла , і чулося тут немов у себе дома . Важкі фотелі стояли твердо й гордо на своїх грубих , коротеньких лабах ; софи під дзеркалами немов зідхали глибоко час від часу , запрошуючи до супочинку в своїх м'яких обіймах . Перед ними маленькі столики та плетені крісла попримощувались знехотя , мов веселі , построєні діти , слухаючи ніжного балакання товстих , добродушних бабусь . Але на середині обширної світлиці , — аж там зосередилось усе життя , увесь рух , увесь блеск . Довкола широкого , накритого столу сиділо товариство людей — молодих , веселих , голосних , повбираних : троє чоловіків та дві жінки . Видно , вже було по вечері , бо стіл був заставлений тільки різного роду винами , лікерами та купами закусок — усякого солодкого печива . Товариство й не займається вже „ горловою справою “ , — бесіди , жарти , дотепи , тости та пісні пересипаються одні з другими , чередуються та мішаються чимраз живіше , оскільки вино чимраз сильніше починає грати та палати в молодих головах .
Back Page 35 of 57 Page 35 of 57 Next Keep reading with translations Create a free account: 7 days of Pro, then 20 word translations a day or a paid plan.
