Skip the article text
У Бібліотеці Бейнеке Єльського університету зберігається кодекс MS 408 , відомий як рукопис Войнича . Його створили в Центральній Європі наприкінці п'ятнадцятого або впродовж шістнадцятого століття . Хто його автор , не знає ніхто , а письмо , яким його написано , досі не ідентифіковане . Криптографічні методи не допомогли розшифрувати текст , якщо він справді зашифрований . Водночас наукові аналізи вказують на те , що матеріали кодексу узгоджуються з рукописами п'ятнадцятого століття . Про зміст кодексу дещо підказують ілюстрації . Бібліотека виділяє шість розділів : рослини , астрономічні й астрологічні малюнки , сцени купання , космологічні медальйони , фармацевтичні зображення трав і коренів , а також текст без ілюстрацій , можливо , рецепти . Кожен запис у цьому останньому розділі позначено квіткою , схожою на зірку . Історію самого кодексу бібліотека вважає відносно добре відомою . Першим підтвердженим власником вона називає Рудольфа II , імператора Священної Римської імперії , який правив у 1576 - 1612 роках . За її даними , він заплатив за рукопис 600 золотих дукатів і вважав його працею Роджера Бекона . Утім , зв'язок із Беконом бібліотека називає чистим припущенням , а дослідження серйозно поставили під сумнів і версію , що кодексом володів англійський алхімік Джон Ді . Отже , Рудольф є першим підтвердженим , але не обов'язково першим власником : хтось міг мати рукопис і раніше , але такого власника бібліотека не називає . Певніше відомо , що згодом рукопис опинився в бібліотеці аптекаря Якуба Горчицького де Тепенеца , а потім у бібліотеці алхіміка Георга Бареша . Останній заповів його Йоганнесові Маркусу Марці з Кронланда , а той 1666 року надіслав кодекс єзуїтському вченому Атанасію Кірхеру . До кодексу Марці додав лист , який і досі зберігається разом із рукописом . Як кодекс потрапив від Кірхера до єзуїтської колегії у Фраскаті поблизу Рима , сторінка бібліотеки не пояснює . Відомо інше : 1912 року саме в цієї колегії той самий рукопис купив польсько - американський антиквар Вілфрід М . Войнич . Відтоді , як кодекс з'явився на ринку рідкісних книжок , і сам рукопис , і його значення стали предметом суперечок . Після смерті Войнича рукопис перейшов до його дружини Етель , а вона заповіла його Енн Нілл , їхній подрузі й помічниці . 1961 року Нілл продала кодекс нью - йоркському букіністові Г . П . Краусу , а той через вісім років подарував його Бібліотеці Бейнеке . Станом на жовтень 2026 року бібліотека повідомляє , що відтоді рукопис лише один раз залишав її будівлю : у 2014 - 2015 роках його показували на виставці про п'ятсот років кодів і шифрів у Шекспірівській бібліотеці Фолджера . Оригінал дослідникам видають лише у виняткових випадках , а зображення всього кодексу високої роздільності доступні в електронній бібліотеці . Котру ланку цього ланцюжка ви вважаєте найменш певною ? З якої прогалини в історії рукопису ви почали б власне дослідження ?
Keep reading with translations Create a free account: 7 days of Pro, then 20 word translations a day or a paid plan.
