Passer le texte de l’article
I Іде , гуде великий шум ! Великий шум , зелений шум ! Під його подихом стогне могутній Діл , гнуться мало що не до землі стрункі , білі берези , на долині тріщать старі дуби , скриплять і стогнуть осики , заводячи свій жалкий лемент . День і ніч , тиждень за тижнем реве той шум над Підгір'ям ; як почало о Різдві , то оце вже минув і Великдень , а шум хоч би на хвилечку втих . Рве стріхи на хатах , перевертає обороги , розносить солому зі стоділ , валить плоти та ліси , свистить у верхівках дерев і не дає їм покритися листом , реве та виє між крутими берегами річок , кидаючи довкола глину і каміння , мов зноровлений бугай . Зимою багато людей закопав у снігах , весною боровся з повінню , що від наглої відлиги валами скотилася з гір і покрила долини , затопила поля , брала з собою хати , руйнувала цілі села . Відколи люди затямили , не було таких вітрів , і такої повені , і такої негоди , як та , що нею почався 1850 рік . Люди глухли від ненастанного шуму , гнулися з привички , йдучи по вулиці , бо вітер рвав поли , валив з ніг , а дітьми , як галушками , катуляв по дорозі . Страх ударив по селах . Кинулись орати — всю пухку землю вітер рве і несе Бог знає куди . Рве аж до твердої , суцільної глинки ; що виорав , те на пару літ лишається неродючою пустелею . Чи кара Божа ? Чи доведеться загибати ? Сніги , повені і оцей страшний , ненастанний , непереможний вітер ! Але бо й по селах , по хатах , по церквах і коршмах , по душі народа йде шум не легший , як оцей шум розшалілої природи . Метушаться села , скрізь ідуть сперечки , сварки і лайки , залягає в душах якась глуха ненависть , вибухають , як ракети , дикі погрози і лунають від села до села . Недавно знесена панщина , як недорізаний труп , ворушиться і наповняє серця жахом . Як великі , темносині гусільниці , повзуть по болотистих дорогах довгі швадрони ландсдрагонів , повзуть звільна на захляпаних , задиханих конях від села до села , три , чотири рази до року , весною , в косовицю , в жнива , в копання картофель та збирання кукурудзи , і скрізь по селах , куди вони пройдуть , крізь шум вітру чути свист канчуків , лемент жінок , прокляття чоловіків : се ландсдрагони на просьбу панів силою та канчуками гонять селян на панські лани до роботи . Не задармо , за нужденну плату , але селянські душі затверділи , не хочуть без канчука йти на панське поле . « Досить воно нассалося нашого поту і наших сліз , — кричать під канчуками . — Не підемо , хоч убийте . Не підемо , аби нас озолотили . Нехай собі роблять самі ! Нехай подавляться тим , що надрали з нас , а ми не підемо більше робити їм . Хоч би нам гинути на своїх частках , а від них зарібку не хочемо ! » Так лементує хлопське завзяття . Та все таки язик ландсдрагонських канчуків голосніший , і хоч серед сліз , серед прокльонів , серед свисту канчуків , а робота в тих роках по скасованню панщини таки робилася . Ліниво , мляво , але мусила робитися . Така була воля уряду . А в народній душі шуміло , ревло та клекотіло не згірше , як в ошалілій природі .
Précédent Page 1 sur 73 Page 1 sur 73 Suivant Continuez à lire avec les traductions Créez un compte gratuit : 7 jours de Pro, puis 20 traductions de mots par jour ou une formule payante.
