Passer le texte de l’article
1911 . ПІД ШКОЛОЮ . Двері в школі прочинилися , і звідтіля , товплячись і на ходу одягаючись , висипали на двір школярі . Гомін , сміхи , співи разом з ними вирвалися на свіже повітря . — Стій , хлопці ! — разом крикнуло декілько голосів , — вертайся назад : дощ ! — Дощ ! дощ ! — загули школярі й кинулися назад до дверей . — Ідіть собі , йдіть ! І ще мало голову нагули ? Не глиняні — не розкиснете , — бурчав позаду сторож - дід , запираючи за школярами двері . Деякі з школярів , котрим недалеко було , зразу побігли по домівках . Решта збилися на дощі коло дверей школи й радилися , що робити . — Он , братця сухо — можна переждати ! — крикнув один з їх і кинувсь до стіни школи , під гілля акації . Всі навипередки побігли за ним . Довго пустували , сміялися , випихали один одного на дощ , поки таки всі умістилися вздовж мурованої стіни . Осіннє небо заслалося , немов рядном , сірими хмарами , і без відгалу сіяв густий та дрібний дощ . Гомін поміж хлопцями став стихати . — Рано цього року осінь зайшла , — промовив сухорлявенький , смуглятий школяр у свитині наопашки , — люди гаразд не оборалися . — Вдумливими очима він оглянув сумнеє поле , де сіріли недоорані клапті стерні . Йому ніхто не одповів . Розмова чогось не в'язалася . Дощ шумів і наганяв нудьгу . — Ех - хо - хо ! — голосно позіхнув один , — мабуть не переждемо до вечора ми цього дощу . — Давайте , хлопці , заспіваємо , або - що , а то ще поснемо тут , — сказав жвавий і непосидливий Марченко , кращий учень у класі й перший у хорі соліст - дискант . — А чого - ж так стояти ! — охоче згодилися инші , — стоять усі , носи поспускали , як кури на сідалі ! — Ану , хлопці , до мене ! — Марченко виступив наперед , збив по - молодецькому на потилицю козирок , узявся рукою за ухо . Как на горке калина , Под горою калина — почав він вигравати срібним , як дзвіночок , голосом . Усі заворушились . Очі блиснули жартовливим огником . Ну что кому дело — калина ! Ну какое кому дело — калина ! — весело підхопили вони . Зразу вродився веселий настрій . Деякі стали притоптувати ногами , инші вибивали такт пісні рукою на спині свого сусіда : всі співали так , немов зарані нарадились когось передражнювати . Хтось у кінці голосно ухнув , голоси пішли в розтіч , — усі зареготалися . Без учителя чогось діло не ладилось , і співи скоро спинилися . До того - ж без упину шумів дощ і перемагав пісню . Весела хвиля , як скоро зринула , так і зникла . — Ну й заспівали ! — промовив один , — хоч - би не страмилися ! — Чорт ладу не шука , аби шум ! — обізвався другий . — Ось давайте , братця , вжаримо нашої мужицької ! — почувся голос од краю . — Тю ! . . що це ти в степу , чи що ! . . Учитель почує ! — Ну то що ? . . це - ж не в класі : тут можна ! Хлопці зразу загомоніли . — Своєї мужицької ! „ Донця “ давайте ! . . Ні — „ Неньки “ ! . . Або краще : „ Із - за гори , із - за кручі ! “ Хто буде заводить ? — дзвеніли на перебій голоси .
Précédent Page 24 sur 33 Page 24 sur 33 Suivant Continuez à lire avec les traductions Créez un compte gratuit : 7 jours de Pro, puis 20 traductions de mots par jour ou une formule payante.
