Passer le texte de l’article
V Маня перша отямилась трохи і вхопила газету . — Читай же наголос , що там таке , — сказав Жан . — Та й якого чорта й куди цей ведмідь так напруго полетів ? — додав він про себе . — Хіба не знаєш , — відказав йому Ежен , — що як судно має тонути , то щурі наперед утікають ? — Слухайте , — скрикнула нараз Маня . — Ось що тут написано : Львівський суд карний пошукує академіка Евгенія К . , що перед трьома тижнями щез , укравши свойому вуйкові звиш 10 . 000 р . Вельможний граф Д . . , вуйко невдячного молодця , ложив немало на його виховання і , як чути , думав зробити його наслідником свого маєтку . Доконану крадіж відкрив він доперва цими днями , через що переступник запевне мав час втекти за границю . Однако , суд карний розіслав усюди телеграфічні завідомлення з описом переступника , щоб , коли він ще находиться в границях нашого краю , його висліджено й притримано . Як довідуємося , був переступник тихим і чемним молодцем , пильним учеником і послушним свому вуйкові й добродієві , у котрого виховався відмалу , стративши ще в дитинстві родичів . Доперва останнього року замітна в нім стала якась переміна , — очевидно вплив деяких зіпсутих товаришів . Та з тим усім годі догадатися , яка причина спонукала молодого чоловіка , повного надій , окруженого достатком , вихованого в строгій моральності старопольській і маючого перед очима найкращий примір свого вельможного вуйка , до так гидкого й невдячного діла та до втеки за границю . Вельможний граф Д … дуже жалує за сестрінцем і звалює всю вину на погане товариство , в котре той попав на університеті , причім , однако , жаль його веде його трохи задалеко — прилюдно нарікати на нинішню свободу науки . Простить нам вельможний граф , але ми одверто спротивимося таким його висказам , твердячи , що вони в наш ліберальний час запізні і що не свобода сама собою , але зле вжита свобода , всьому вина . А якої ж високої і святої речі не можна зле вжити ? Отакою ліберальною вихідкою кінчилось донесення , що поразило в перші хвилі Ежена і його товариство . Заки Маня читала цю новину , Ежен стояв блідий , недвижний , з похиленою додолу головою , немов підсудний , котрому відчитують засуд на смерть . Прочитавши , Маня кинула газету й вибухла голосним сміхом . — Ха - ха - ха ! І хто би то був гадав , хто би був надіявся ! Такий невинний , скромненький , святенький , задуманий , мов складаний цизорик , а він ось що ! Ха - ха - ха ! Але вона нараз урвала , впала на крісло і , закривши лице руками , почала голосно плакати . Між тим , Жан підійшов до Ежена й щиро стиснув його за руку . Ежен здивований , поглянув на нього . — Ані слова , Ежен , ані слова ! Я вповні розумію твій поступок і усправедливляю його . Ех , Ежен , застидав ти мене , свого вчителя ! Я й сам давно вже бачу , що нам нема способу вирватись з того гнилого багна , що звесь аристократичним товариством , як тільки проступок . Та тільки не ставало в мене сили до того . Знаєш , Ежен , я руїна я , хоч і серед того товариства , все таки своїм блідим лицем , своєю руїною протестую проти його існування . А ти чоловік свіжіший , енергійний , ну , тобі й слід було так запротестувати ! — Все ти той сам , Жан , — сказав Ежен сумно , — той самий хороший , добрий , сердечний , зіпсутий чоловік . Дякую тобі за ті слова потіхи і прощаю все … все , прощаю й те , що я через тебе став тим , чим є тепер ! Слова ті були сказані не без горечі , однако Жан радісно підхопив їх . — Через мене , Ежен , через мене ? Ах , то значиться , все таки я не дармо жив ! Я знаю , ти хтів мені закид зробити тими словами ; але слухай , Ежен , що я тобі скажу . Ти , певно , думаєш : от , коби той проклятий Жан не був звів мене з дороги праці та чесного змагання на дорогу розпусти , то я був би скінчив університет , добився навласноруч становища , на котрім міг би був бути корисним для загалу , працювати для влегшення нужди мільйонів , приложити й свою цеглину до великої будови будучини .
Précédent Page 48 sur 57 Page 48 sur 57 Suivant 