Salta il testo dell’articolo
Звідти глянуло на неї свіже , повне обличчя з карими очима , що так виразно біліло при картатому очіпку й пасмах чорного волосся , що під час сну повисмикувалось спід очіпка . — Тепер глянь на свої ноги . Соломія глянула і враз залилася дзвінким сміхом . — Ха - ха - ха ! — не вгавав Остап , — голова молодицина , а ноги парубочі … Вони реготались , мов діти : вона — тонко і дзвінко , як молода дівчина , він — грубше , передчасним баском двадцятилітнього парубка . — Що ж воно буде ? — спитав перегодом Остап . — Та ж , як хто підгледить твій очіпок , не мине нас халепа . — А ось що буде ! — рішуче промовила Соломія і з цими словами здерла з голови очіпок . Чорні буйні коси впали їй на плечі і вкрили їх нижче пояса . — На , ріж … — Що ти кажеш ? — жахнувся Остап . — Ріж , кажу … — І тобі не жаль , Соломіє ? — Ані крихти … Ріж ! — уперто намагалась молодиця й сіла долі . — Та в мене ножиць чортма . — Ріж ножем … Остап стояв , вагаючись , але , бачачи молодицину упертість , вийняв ніж , поточив його об камінь і почав обтинати кружка Соломіїне волосся . Довгі пасма чорних кіс , мов мертві гадюки , тихо зсувались по плечах додолу й лягали на землі дивними покосами . Однак Соломія дурила себе , запевняючи , що їй не жаль кіс . Як тільки ніж шурнув по волоссю й до ніг Соломіїних впало перше пасмо кіс , вона почула якийсь біль у грудях , щось стисло за серце й на очі набігли сльози . Робота була скінчена . Остап одступивсь од Соломії , щоб здалека краще придивитись до своєї роботи , а Соломія , мовчазна й замислена , сиділа долі серед обтятого волосся і вдивлялась кудись у просторінь . Заходяче сонце червоним світлом осявало цю картину : його , стрункого й міцного , з чорними очима , орлячим носом і темним молодим усом на засмаленому обличчю , і її , що в образі білолицого чорнявого хлопця дивилась в простору засмученими карими очима . — Ну , пора нам рушати … Гей , ти , парубче , як тебе звати — Семеном , чи як ? — Про мене й Семене … — зітхнула Соломія і знялась з місця . II Була темна осіння ніч . Густа мряка чорним запиналом єднала з небом спалену сонцем полонину . У долині , на виднокрузі , сіріло щось широкою смугою і розпливалось у пітьмі . То був Дунай . Ще густіший морок виповняв глибокі чорториї , що збігали в долину по схилу прибережного узгір'я . В одній з таких яруг , глибоких та покручених по всіх напрямках весняними водами , на самому дні ворушились люди . То були втікачі . Два дні і дві ночі сиділи вони тут у вогкості й пітьмі , ховаючись від козачих пікетів , розкиданих по лівому березі Дунаю . Якраз сьогодні , з опівночі , мусили вони прокрастися у прибережні комиші і там чекати перевозчиків зза Дунаю . Було їх там чоловіка з тридцять з дітьми , з усяким хатнім збіжжям , з слабими навіть , яких не можна було кинути в чужій стороні . По дні яруги неслось глухе , придушене шемрання . Не то осінні води шуміли , збігаючи в Дунай , не то вітер бився в заломах провалля . Люди говорили потиху , сливе пошепки . Якийсь молодий , з ноткою сердечности голос , оповідав звичайну історію втікача : « і попавсь я до грека і зазнав я неволі ще гіршої , як вдома . Гнав мене на роботу і вдень і вночі , а годував гірш за собаку … Сорочка на мені чорна , заношена , нужа мене напала , їсть … І ходив , як звір той лісовий , та не смів і словом перечити хазяїнові , бо він нахвалявся наслати на мене посіпак » …
Indietro Pagina 7 di 35 Pagina 7 di 35 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
