Salta il testo dell’articolo
Несподівано трапилась пригода , що сколошкала усе циганське кодло . Якось перед світом Раду вніс у хату побитого , скривавленого Гіцу . Старий циган стиха постогнував і лишив за собою , од порога до лави , криваву стежку . Жінки сполохались . Стара кляла й сікалась до Раду , а той , похмурий і стурбований , поясняв їй щось пошепки , немов боявся , щоб сторонні люди не почули того . Стара циганка збила бучу , розворушила всіх . Соломія мусила затопити в печі . Маріуца з матір'ю обдивлялись побитого , а Раду поспішився вкинути у вогонь скривавлену Гіцину одежу та зостругати з долівки сліди крови . Він був неспокійний , усе то виходив , то входив в хату , кудись щезав і знов з'являвся , щоб таємно порадитись з жінками . Жінки не поїхали на жебри , облізла шкапина блукала цілий день коло дому , підставляла сухі ребра вітрові та скубла останню пожовклу й посохлу травицю . Стара циганка , видимо , журилась , кричала , плакала і не одходила од Гіци . Маріуца була спокійна , але задумана . Гіца мовчки лежав у кутку , але часом скликав усіх , і тоді над ним нависали три чорні голови й велись таємні поради . Щось мусило статися незвичайне . Що саме , Остап не знав , хоч догадувався . Пригода з Гіцою турбувала і його , і Соломію , і вони наважились покинути небезпечне місце , не вважаючи на те , що Остапові трудно було пускатися пішки в дорогу . Завтра Соломія мала попрохати свого булгарина притулити покищо Остапа і , коли він згодиться , зараз же вибратися з плавнів . Та сталось інакше . На другий день , коло полудня , набігли на циганську халупу турецькі жовніри , зробили трус , познаходили в плавнях якесь манаття й пов'язали всіх , хто був у хаті , навіть слабого Гіцу . Надаремне Остап запевняв , що він чужий тут , надаремне оповідав , як він опинивсь у плавнях , — його не слухали , як не слухали лементу жінок , прокльонів Раду . Вони поклали Гіцу на візок , запряжений облізлою шкапиною , підперли двері кілком і , аллахкаючи та лаючись , погнали бранців по дорозі в Галац . Серед плавнів коло хатки лишилась на хазяйстві лише коза і жалібно мекала , коли осінній вітер куйовдив її білу шерсть . V Соломії сьогодні щастило . В булгарина не робили , бо було якесь місцеве свято , і вона пішла в горниці до хазяїна прохати за Остапа . Булгарин був задля свята трохи напідпитку , веселий . Він охоче дозволив Остапові ночувати вкупі з його челядниками й навіть дав Соломії наперед трохи грошей . Соломія рішила покористуватись вільним днем та грошима й забігти в Галац — купити Остапові теплу одежинку . Їй було якось особливо весело і легко сьогодні на душі : так здорово дихалось морозним повітрям , все погане , що було в житті , одсувалося назад , блідло . Зростала певність , що все скінчиться добре , і вона зазнає ще щасливого життя . Соломія не помітила , як опинилась на базарі . Очі в неї розбігались поміж довгими рядами яток і рундуків з купами різної одежі , з горами білих та рудих « качул » , що лежали на рундуках , немов на них спочивала отара , з цілими стосами козлових черевиків , легких і запашних на весь базар . Вона не знала , куди перше поткнутися , й довго , може , стояла б , коли б хтось не смикнув її ззаду за рукав . — Соломіє ! — обізвався рівночасно козячий голос , — чи це ви , чи ваша тінь ? . . хе - хе - хе … Соломія озирнулась : перед нею стояв котигорошок . — Іване ! А ви звідки тут узялися ? — скрикнула вона , зрадівши йому , як рідному . — А що ? ви думали — пропав ? Де ж Остап ? — Остап … та ходім краще звідси , сядемо де , я вже потім куплю що треба … — і Соломія вивела з юрми зраділого такою ласкою Івана .
Indietro Pagina 28 di 35 Pagina 28 di 35 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
