Salta il testo dell’articolo
Ми таки стрілись на ниві і мовчки стояли хвилину — я і людина . То був звичайний мужик . Не знаю , яким я йому здався , але крізь нього я раптом побачив купу чорних солом'яних стріх , затертих нивами , дівчат у хмарі пилу , що вертають з чужої роботи , брудних , негарних , з обвислими грудьми , кістлявими спинами … блідих жінок у чорних подертих запасках , що схилились , як тіні , над коноплями … пранцюватих дітей всуміш з голодними псами … Все , на що дивився й чого наче не бачив . Він був для мене наче паличка дирижера , що викликає раптом з мертвої тиші цілу хуртовину згуків . Я не тікав ; навпаки , ми навіть почали розмову , наче давні знайомі . Він говорив про речі , повні жаху для мене , так просто й спокійно , як жайворонок кидав на поле пісню , а я стояв та слухав і щось тремтіло в мені . Ага , людське горе , ти таки ловиш мене ! І я не тікаю ? Вже натяглися ослаблені струни , вже чуже горе може грати на них ! Говори , говори … Що говорити ? У сім зеленім морі він має тільки краплину . До кого прийшла гарячка та подушила діти , тому ще легше . На іншого зглянеться Бог … А в нього аж п'ять ротів , як вітряків , щось треба кинуть на жорна . « П'ятеро діток голодних чомусь не забрала гарячка » . Говори , говори … Люди хотіли голіруч землю узяти , а тепер мають : хто їсть сиру , хто копає її в Сибіру … Йому ще нічого : рік лупив воші в тюрмі , а тепер раз на тиждень становий б'є йому морду … « Раз на тиждень б'ють людину в лице » . Говори , говори ! . . Як тільки неділя — люди до церкви , а він « на явку » до станового . А все таки менша образа , як від своїх . Боїшся слово сказати . Був тобі приятель і однодумець , а тепер може продає тебе нишком . Відірвеш слово , як шматок серця , а він кине його собакам … « Найближча людина готова продати » . Говори , говори … Ходиш між людьми , як між вовками . Одно — стережешся . Скрізь насторожені вуха . Скрізь простягнені руки . Бідний в убогого тягне сорочку із плота , сусід у сусіда , батько у сина . « Між людьми , як між вовками » . Говори , говори … Людей їдять пранці , нужда , горілка , а вони в темноті жеруть один одного . Як нам світить ще сонце і не погасне ? Як можемо жити ? Говори , говори . Розпечи гнівом небесну баню . Покрий її хмарами твойого горя , щоб були блискавка й грім . Освіжи небо й землю . Погаси сонце й засвіти друге на небі . Говори , говори … * * * Город знову простяг по мене свою залізну руку на зелені ниви . Покірливо дав я себе забрати , і поки залізо тряслось та лящало , я ще раз , востаннє , вбирав у себе спокій рівнини , синю дрімоту далеких просторів . Прощайте , ниви . Котіть собі шум свій на позолочених сонцем хребтах . Може комусь він здасться , так як мені . І ти , зозуле , з вершечка берези . Ти теж строїла струни моєї душі . Вони ослабли , пошарпані грубими пучками , а тепер натягаються знову . Чуєте ? Ось вони бренькнули навіть … Прощайте . Йду поміж люди . Душа готова , струни тугі , налажені , вона вже грає …
Indietro Pagina 8 di 8 Pagina 8 di 8 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
