Salta il testo dell’articolo
1896 ВОВК ВІЙТОМ Пасся собі раз Осел на пасовиську та якось наблизився до корча , а за корчем сидів Вовк , вискочив до Осла й хотів його роздерти . А Осел , дарма що його за дурня окричали , зараз надумав , що йому зробити . Вовк до нього біжить , а він усміхається так радісно , кланяється йому низенько та й каже : — От то добре , от то добре , пане Вовче , що ви надходите . Я вже тут за вами шукаю - шукаю . — А пощо я тобі здався — питає Вовк . — Та , бачите , громада вислала мене по вас і гостро наказала : „ Йди і без Вовка нам навіть не вертай до села “ . — А пощо я громаді здався ? — питає Вовк . — А ви й не знаєте ? Адже у нас у громаді війта вибирають . — Ну , так що з того , що вибирають ? — Не те біда , що вибирають , — мовить Осел , — а те біда , що ні на кого не можуть згодитися . Вже всі господарі пересварилися проміж себе , а далі кажуть : „ Тут хіба один Вовк із лісу може війтом бути “ . Як похопили це слово , так на тім і стали й вислали мене , щоб я вас зараз спровадив до села . Таке то діло . Почувши це , Вовк аж хвіст угору підняв з радости . Зараз виліз на Осла , сів йому на хребет та й їде до села . А коли приїхали до села , Осел закричав своїм дзвінким голосом , з хат повибігали люди , а бачучи , що Вовк на Ослі верхом їде , кинулися з палками , ціпами та полінами та й давай його молотити . Били , били , ледве Вовк живий із села втік . Біжить неборака та все оглядається , чи ще люди за ним не біжать . Аж коли вже села не було видно , Вовк побачив копицю сіна , вискочив на неї , простягнувся і ліг спочивати . А спочиваючи , почав голосно сам до себе говорити : — Мій тато війтом не був , мій дід війтом не був , і чого ж то мені дурному раптом забажалося війтом бути ? Ех , шкода , що нема тут якого порядного хлопа , щоби мене здоровенним буком протрепав та розуму навчив . А під копицею сидів власне порядний хлоп з вилами в руках . Почувши це , як вискочить , як потягне Вовка разів з десять по хребті , аж Вовк і содухи спустив . 1896 ЗАЯЦЬ І ВЕДМІДЬ Був собі в однім лісі Ведмідь , та такий дужий та лютий , що не приведи Господи ! Піде , було , по лісі й душить та роздирає все , що здибле : одне з'їсть , а десятеро й так покине , тільки дармо життя збавить . Ліс був великий і звірини в нім багато , та проте страх пішов на всіх . Аджеж так і року не мине , а в цілім лісі душі живої не лишиться , коли Бурмило буде так господарювати . Рада в раду , присудили звірі такий спосіб . Вислали до Ведмедя депутацію й веліли йому сказати : — Вельможний наш дідичу , пане Ведмедю . Пощо ти так знущаєшся ? Одного з'їси , а десятьох зо злости розідреш і покинеш ? Адже так до року , то й душі живої в лісі не стане . Ліпше ти ось що зроби . Сиди собі спокійно в своїй ґаврі , а ми тобі будемо щодень присилати одного споміж нас , щоби ти його з'їв . Вислухав Ведмідь тої мови та й каже : — Добре ! Але пам'ятайте собі , як мене хоч одного дня ошукаєте , то я вас усіх пороздираю !
Indietro Pagina 15 di 64 Pagina 15 di 64 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
