Salta il testo dell’articolo
— Ой , Лисичко - сестричко ! — кричав бідолаха . — Спіймало мене сильце й не пускає . Ану добувай свої три міхи хитрощів і вимотуй мене із зашморга . — Ой , небоже , — мовила Лисичка , — пропали мої хитрощі всі до одної . Скакала через річку і всі три міхи вірвалися й бовтнули у воду . — Га , так видно вже Божа воля така , що тут мені вмирати . Прощавай , Лисичко - сестричко ! Відпусти мені всі гріхи , всі урази , якими я тебе вразив ! — Бог тебе прости , Їжаче , — мовила Лисичка , втираючи очі від сліз , — а я тобі відпускаю з усього серця . — Ходи Лисичко - сестричко , обіймімося ще раз на прощання ! Лисиця обняла Їжака , хоч і як їй те було не смачно . Та що , неборак на смерть лагодиться , то як же йому не вволити останню волю ? — Поцілуй мене , Лисичко - сестричко , в самі уста , — просив Їжак . — Аджеж ми вік звікували як брат з сестрою . Нахилилася Лисичка до Їжака , щоб його поцілувати , та ледве доторкнулася своїм язиком до його уст , а Їжак тільки кланц ! Ухопив її зубами за язик та й держить . Що вже Лисиця крутилася , вертілася , що вже скомліла і плакала , Їжак держав зубами за язик , поки не прийшов господар . Побачивши , що Їжак спіймався в сильце й держить Лисицю за язик , він розсміявся , забив Лисицю , а Їжака пустив на волю . 1898 ВОВК , ЛИСИЦЯ І ОСЕЛ Вовчик - братік і Лисичка - сестричка хитрили , поки хитрили , грішили , поки грішили , а далі стали та й кажуть : — Годі нам грішити ! Треба покаятися . Ходімо на прощу аж за море , аби відмолити свої гріхи . Ходімо , то й ходімо . Зібралися , йдуть . Ішли , йшли , аж надибали Осла , що пасся на пасовиську . — Здоров був , Ослику - братіку , — промовили до нього . — Здорові були , люди Божі , — відповідає Осел . Стали вони , ласо позирають на Осла , а далі Лисичка й мовить : — А може би ти , Ослику - братіку , пішов з нами в дорогу ? — А куди ж вас Господь провадить ? — На прощу в далеку заморську країну . — Що ж , я готов іти з вами . — Ходи , синку , ходи , — поважно мовить Вовк , з нами тобі безпечно буде й розмова приємна по дорозі . Чи довго вони там ішли , чи коротко , досить що в найкращій згоді прийшли аж над море . Тут зараз Лисичка сюди - туди звинулася , знайшла кораблик , прип'ятий до берега , й гукнула на своїх . Посідали на кораблик , відв'язали його й пустилися плисти . Осел веслує , Вовк рулює , а Лисичка вітрил пильнує . Все їм так справно йде , аж душа радується . Пливуть вони , пливуть , ба вже Вовк і Лисичка здорово поголодніли . Ослові байдуже ; в кораблику на дні було настелено листя та соломи , от він і жує собі помалесеньку й веслує так , що аж піна бризкає . — Слухайте , — говорить Лисичка . — Оце ми при Божій помочі серед моря , та хто його знає , чи доведеться нам доплисти до цілі ? — Бог ласкав , — мовить Осел і гребе далі . — Так то так , і я так думаю , — мовить Лисичка , похитуючи головою , — та що , коли ми дуже прогнівили його , милосердного . — А то чим ? — скрикнули в один голос Вовк і Осел . — Забули висповідатися , поки виплили на море . Хіба не знаєте , який є звичай у побожних людей ? — Ай - ай - ай ! — скрикнув Вовк . — Правда твоя , Лисичко ! Гріх великий ! А ну ж прийде буря й потопить нас , то що тоді буде ? Не тільки тілом , але й душею загинемо на віки вічні .
Indietro Pagina 20 di 64 Pagina 20 di 64 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
