Salta il testo dell’articolo
— Слухай , Бурцю , — кричить здалека . — Приношу тобі добру вістку . Ось власне тепер я сидів за селом на високій липі , знаєш , там на роздоріжжю коло хреста . Сиджу собі та чатую на Горобчиків , коли бачу , а з сусіднього села біжить межею якийсь Пес і несе в зубах ковбасу … та таку довжезну , що оба кінці геть поза ним землею волочаться . Приніс під липу , оглянувся довкола , чи не підглядає хто , живенько випорпав під коренем добру яму , запорпав ковбасу , ще й каменем на знак привалив та й побіг . От така то благодать ! Я ледве всидів на липі , так мені запах до носа вдарив . Та що з того , не міг я поживитися нею , бо камінь тяжкий , та й глини бестія напорпав багато ! То може би ти , братіку … Ще Мурко й не скінчив своє оповідання , коли Бурко зірвався на рівні ноги і мов вихор полетів за село під липу шукати ковбаси . Він , бідний , також не дуже до переситу наїдався , м'яса рідко й нюхав , а ковбаса хіба у сні часом йому приснилася . А тут на тобі , така ласка Божа під липою закопана , ще й каменем привалена ! Драпнув Бурко так , що аж закурилося за ним . А Муркові тільки того й треба було . Не тратячи ані хвилі часу , він горі углом видряпався на шпіхлір , вибрав собі котре найтовстіше Голуб'ятко , вхопив його в зуби , загриз та й гайда з ним до своєї хати . Там він виліз на загату , положив Голуб'ятко перед себе та почав хрупати , радісно муркотячи . Тим часом Бурко прибіг до липи , шукає , нюхає , порпає — нема ані каменя , ані глини , а ковбаси й духу не чути . Вертає бідний мов із лихого торгу додому та й біжить просто на Муркове обійстя , щоби пожалуватися приятелеві , пощо його здурив . Та ставши за углом , він почув , як Мурко , облизуючися від крови з Голуб'ятка , балакає сам до себе : — Ото дурень той Бурко ! Він десь тепер певно вганяє попід липу , язик висолопивши , та шукає ковбаси , а не знає , що я його Голуб'ятком так славно пообідав ! Дряпнула Бурка по серці така фальшивість приятеля й завзявся відплатити йому . Усміхаючись , він підійшов до загати та й мовить : — Ей , Мурку , Мурку ! Ти гадаєш , що ти мене здурив , що я повірив твоїй байці про ту ковбасу ? А я сидів за плотом і бачив , як ти з нашого шпіхліра Голуб'ятко взяв . Та пощо тобі від мене критися ? Чому було не сказати просто ? Хіба я приставлений Голуб'ят пильнувати ? Це не моя худоба . Я й сам був би не від того , щоб часом одно - друге схрупати . От хоч і зараз . Ану ходи та подай ще й мені одно , а собі можеш і ще одно взяти . Дуже втішився Мурко , чуючи таку мову , бо звісно , злому завсігди радісно , коли пізнає , що й другий , кого він мав за чесного , такий самий злодій , як і він . І скочив Мурко з загати , щоби привітатися з Бурком , та цей в тій хвилі хап його за карк і роздер . 1898 ЛИСИЧКА КУМА Був собі раз Вовчик - братік і Лисичка - сестричка й задумали вони взятися чесно на хліб працювати . Винайшли собі нивку поля і змовилися посадити на ній картоплю . Вранці рано вибралися обоє до роботи , ямки робити та картоплю садити . Дома поснідали , що там Бог дав , а щоби в полудне не бігати додому , взяли відразу з собою обід і полуденок : глечик меду й кошик паляниць . Поклали страву між корчі , а самі , перехристившися , та й до роботи .
Indietro Pagina 24 di 64 Pagina 24 di 64 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
