Salta il testo dell’articolo
Господи ! Що сталося ? Всі співаки відразу затихли . Всім міністрам і слугам царським відразу мов полуда з очей спала . Та ж це Лис ! Простісінький фарбований Лис ! Ще й паскудною олійною фарбою фарбований ! Тьфу ! А ми собі думали , що він не знати хто такий ! Ах ти , брехуне ! Ах ти , ошуканче ! І не тямлячи вже ані про його добродійства , ані про його величану мудрість , а люті тільки за те , що так довго давали йому дурити себе , всі кинулися на нещасного Лиса Микиту й розірвали його на шматочки . І від того часу пішла приповідка : коли чоловік повірить фальшивому приятелеві і дасть йому добре одуритися ; коли який драбуга отуманить нас , обідре , оббреше , і ми робимося хоть дрібку мудрішими по шкоді , то говоримо : „ Е , я то давно знав ! Я на нім пізнався , як на фарбованім Лисі “ . 1898 ВОРОНИ І СОВИ I В однім великім лісі гніздилося багато Ворон . Вони жили тут такою збитою купою , що в цілім лісі не було іншого птаха ані звіря : весь ліс був одно вороняче царство . Тільки насеред лісу стояли великі голі скелі , в них була велика , простора , темна печера , і в тій печері жили Сови так само великою купою , як Ворони в лісі . Вдень Ворони були повними панами , крякали , сиділи по деревах і скелях , чули себе вповні свобідними . Але коли прийшла ніч і Ворони позасипляли в своїх гніздах , тоді вилітали Сови зі своєї печери , летіли просто до воронячих гнізд , забивали кожна по одній Вороні і їли їх . Довгий час терпіли Ворони це лихо , але далі не стало їм терпцю . Воронячий цар скликав одного дня весь свій народ на велику нараду і промовив до них : — Слухайте , дітоньки ! Нещастя наше з тими Совами ! Нападають на нас по ночах , коли ми спимо й не можемо боронитися . Лягаючи спати , ніхто з нас не є певний , чи встане завтра живий . Ні ! Так неможна жити ! Що нам з того , що ми ввесь день мучимося , шукаємо поживи , годуємо дітей ? А ті дармоїди весь день вилежуються в своїх норах , а вночі хапають нас як своїх ! І адіть , ми працюємо й нас раз - у - раз менше , а вони дармують і плодяться та множаться на нашу загибіль . Аджеж як так піде далі , то швидко нас зовсім не стане . Радьте , дітоньки , що нам робити ? У того царя було п'ять міністрів , що ще радили його батькові й сиділи на своїх урядах уже довгі літа . Почувши цареву бесіду , вони згідно потакнули головами і сказали : — Спасибі тобі , царю , що ти скликав цю нараду ! Видно , що дуже дбаєш за свій народ . Дай тобі , Боже , всього добра і многі літа прожити . — Добре , добре , — промовив стурбований цар . — Тільки ж ви , мої мудрі міністри , скажіть тепер своє слово , що нам робити в тій тяжкій пригоді . Тоді перший міністер , подумавши глибоко , промовив : — Моя рада така , найясніший царю : Сови сильні , ми слабші : Сови воюють уночі , ми вночі спимо й не бачимо нічого . Що ж ми можемо їм зробити ? Найліпше пішлімо до них свойого післанця і просімо , щоби зробили з нами мир , щоби дали нам спокій , хоч би нам прийшлося дати їм навіть який окуп . Адже знаєш , що каже приказка : З сильнішим не борися , А радше покорися . — Гм , — промовив цар , почувши таку раду . — Не перечу , що це дуже розумно , але … Ну , а ти , другий міністре , що скажеш ?
Indietro Pagina 34 di 64 Pagina 34 di 64 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
