Salta il testo dell’articolo
— Махайте крилами над вогнем ! — командував Каркайло . Замахали крилами сотки Ворон , зробився сильний вітер і швидко ціла купа ломаччя розгорілася ярим вогнем . Бухнули клуби густого , гарячого диму до сов'ячого замку , побудилися Сови з солодкої дрімоти . В печері почалася страшенна тривога . Робилося чимраз гарячіше , дим душив , розпука відбирала розум . Сови кидалися в печері , мов безумні , декотрі летіли просто в огонь і гибли як мухи , інші конали в щілинах , душилися , товкли головами о кам'яні стіни , пищали і кричали , але все надармо . І не минула година , як усі вони разом з царем Пулооким і його добродушними міністрами погибли в тій печері . Тільки Пугукало та його свояки лишилися з цілого сов'ячого накоренка . А Ворони і Круки тішилися дуже , що так хитро побороли своїх страшних ворогів . Відтепер вони могли жити собі свобідно в своїм лісі й були безпечні від нічного нападу . Їх рід відтоді розмножився сильно , а сов'ячий рід зробився малий і нечисленний . І що найважніше , бачучи , до якого нещастя доводить гордість і легкомисне зачіпання противників , Сови зареклися на віки вічні нападати на Ворон і на Круків . А Круки і Ворони ще й тепер , де побачуть Сову , то б'ють і лають її . А Каркайла шанували всі до самої його смерти . 1898 ЯК ЗВІРІ ПРАВУВАЛИСЯ З ЛЮДЬМИ I Старі перекази й книги оповідають нам , що в давню давнину люди були дикі , жили по лісах та вертепах , ховалися в печерях та яскинях . Їх було мало , розум їх був нерозвинений , вони не знали ні вогню , ні заліза , ні жодного металу , жили плодами диких дерев , ягодами та корінцями рослин , одягалися в листя та кору дерев і мусіли ховатися перед звірями , що були далеко сильніші , ліпше узброєні й численніші , ніж люди . Це тривало дуже довгі віки . Аж з часом люди набралися більше розуму , опанували вогонь , навчилися з кременя робити оружжя , викрісувати стріли , сокири та списи , далі пізнали різні метали , бронзу , мідь , залізо , присвоїли деяких звірів і при їх помочі запанували над землею . В міру того поступу вони множилися чимраз більше , виходили з лісів , навчилися будувати доми , села й міста і з часом опанували всі щонайліпші частки землі . Звірі , що перед тим були панами землі , гуляли всюди свобідно й не знали іншої війни крім тої , якої вимагало їх власне виживлення , тепер почули на світі нового ворога , сто раз страшнішого як голод . То був ворог ніколи й нічим ненасичений , хитрий та могучий , такий ворог , що досягав і Рибу в воді , і Птаха в повітрю , і Оленя в лісі , і Борсука в ямі . Всюди його було повно , до всього йому було діло , на кожного він знаходив спосіб . Чи то дрібна Гусільниця , Жучок , Червяк , Сарана , чи великі Вовки , Орли , Ящури та Леви , всім він видав війну , бо всі сяк чи так влазили йому в дорогу , і ніхто не чув себе безпечним перед ним . Тим страшним ворогом був чоловік . Довгі віки йшла війна між чоловіком і звірями . Дійшло до того , що багато звірів чоловік половив і повернув у своїх невольників , а інших багато перемордував і прогнав у далекі ліси , в дебрі та степи . Вони мусіли ховатися перед ним у недоступних місцях , так як чоловік колись ховався перед ними . Їх стало менше , бо все , що попадалося в руки чоловікові , гибло . Та й доля тих звірів , що служили чоловікові , робилася чимраз гірша . Їх змушував чоловік до тяжкої праці , або годував на те тільки , щоб їх різати собі на страву та на одежу .
Indietro Pagina 49 di 64 Pagina 49 di 64 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
