Salta il testo dell’articolo
Від замаху чудодійної палички в залі зробилося якесь дивне світло . Всі предмети , що були вперед видні , нараз зробилися якимись безмірно великими ; їх віддалення від очей також збільшилося так страшенно , що вони немов щезали , робилися якісь прозірчасті , мов тінь або рідка мла . Натомість у безпосередній близькості всі побачили незліченні дрібні істоти — кульочки , палочки , голки , хрестики та ниточки . Вони літали непроглядними хмарами скрізь у повітрі , плавали цілими струями при кожнім русі , при кожнім подуві чіплялися міліярдами кожного тіла , і де тільки знаходили собі поживу , крихіточку слини , плину , клею , поту , там зараз прилипали , росли , насисалися , пучнявіли й розпадалися , лишаючи по собі маленьку крапелиночку отруйного плину . І тут же на очах у всіх протягом кількох хвилин кожний міг бачити , як у кожного його сусіда на тілі , в очах , у вухах , у роті , в крові , в легенях ( усі тіла при тім дивнім світлі робилися прозірчастими , великі тіла неначе щезали , а зате видні були тільки ті маленькі , невидні для голого ока ) скрізь творилися тисячі , мільйони гнізд тих дивних , дрібненьких істот , і кожної хвилі грозили затроїти , зіссати , знищити кожне найбільше тіло . Зачудовані відпоручники бачили , як ті таємні маленькі істоти не минають нічого й нікого , чіпляються навіть стін , мурів , гладко полірованих стовпів , усюди липнуть , всисаються , гризуть без зубів , і множаться , множаться безнастанно , страховинним способом і нечуваними числами . Та , придивляючися ближче , вони спостерегли , що ті дрібнесенькі істоти хоч без очей , без ротів , без ніяких знаряддів , хоч усі майже однакові між собою , все таки виявляють деякі різниці й відповідну до них ворожнечу між собою . Кульочки кидалися на прутиків і пожирали їх ; прутики своєю чергою давалися взнаки тарілочкам , бляшкам або іншим кульочкам . І в тім таємнім світі йшла ненастанна боротьба , далеко лютіша , ніж у світі доступнім для людських і звірячих очей . Тут гибли щохвилі мільйони , але рівночасно й народжувалися мільйони ; по правді тут не було ні вродин ні смерти , бо ж усе те хиталося між двома берегами : кульочка пучнявіла й розпадалася на дві — не мертві , але живі , менші кульочки . Всі присутні стояли довго , мов ошоломлені тим нечуваним видом . — Бачите тепер , хто властиво ваш пан і ваш ворог ? — мовив Соломон і махнув паличкою в противний бік і дивне видовище щезло . — Оці маленькі істоти не дбають про вашу суперечку , — мовив далі цар . — Незримі й недосяжні для вас , вони дні й ночі , кожної хвилини облягають , точать , заповняють вас . Ваше тіло опирається їх напорові , доки здорове , і здорове доти , доки знаходить у собі соки , що можуть пожирати , розтоплювати тих приблуд . Та нехай між ті їх міліярди заблукається одна бульбашечка іншого рода , проти якої ваше тіло , ваша кров , ваша слина не має соків , і вона протягом короткого часу розмножиться в вашім тілі і довкола вас , затроїть вашу кров , затроїть повітря , яким ви дихаєте , і ви , велетні , падете жертвою тої незримої бульбашечки , бульбашечки , яких мільйони , зложені на купу , таки ще незримі для вашого ока . Ось вам друга половина мойого присуду . Оцим дрібнесеньким звірям будете підвладні всі ви , люди й звірі . Коли на них зайде така порода , ви будете тисячами й мільйонами гинути безпомічно . Аж як знайдете способи боротися з ними , тоді … ну , та тоді не треба вам буде ніякого суду . Цар махнув рукою на прощання і всі вийшли з залі . Від того часу вже звірі не правувалися з чоловіком . 1903 БАЙКА ПРО БАЙКУ I — Алеж це все байки ! — в один голос закричали діти , коли я скінчив оповідати їм оте все , що написано в цій книжці . — Так , дітоньки , байки . А знаєте ви , що то байка ? — Знаємо , знаємо ! То щось таке , що не є правда . — Овва ! А хто ж то сказав вам це ? — Ми самі так думаємо . — Ну , то подумайте ліпше . Хіба ж це не правда , що Вовк їсть Барана , Лис Курей , Сови пташок ?
Indietro Pagina 60 di 64 Pagina 60 di 64 Avanti 