Salta il testo dell’articolo
1896 СТАРЕ ДОБРО ЗАБУВАЄТЬСЯ Ходив собі Вовчик - братік по лісі , ходив , та й надибала його тяжкая пригода . Побачили його ловці - молодці та й почали за ним гнатися . Тікав Вовчик лісом , лісом , а далі прийшлося вибігти на биту дорогу . А дорогою в тій хвилі йшов з поля чоловік з мішком і ціпом . Вовк до нього : — Дядечку , голубчику ! Змилуйся надо мною , сховай мене в мішок ! За мною ловці - молодці гонять , хотять мені віку збавити . Змилувався чоловік , сховав Вовка в мішок , завдав собі на плечі та й несе . Надбігають ловці - молодці . — А не бачив ти , чоловіче , Вовчика - братіка ? — питають . — Ні , не бачив . От вони й погнали далі . А коли вже їх не було видно , Вовк із міха обзивається : — А що , пішли вже мої гонителі ? — Пішли . — Ну тепер випусти мене на волю ! Чоловік розв'язав мішок і випустив Вовчика - братіка на волю . А той і говорить : — Ну , чоловіче , тепер я тебе з'їм . — Ей , Вовчику , Вовчику ! Я тебе з такої біди вирятував , а ти мене з'їсти хочеш ! — А що , чоловіче ! Це так у світі ведеться : старе добро забувається . Видить чоловік , що діло погане й говорить : — Ну , коли так , то ходімо далі ! Здаймося на суд . Коли суд скаже по - твойому , то нехай по - твойому й буде : з'їси мене . Пішли далі . Здибають стару Кобилу . Чоловік до неї й говорить : — Будь ласка , Кобило - матусю , розсуди нас . Оце я вирятував Вовчика - братіка з тяжкої пригоди , а він хоче мене з'їсти . І розповів їй усе , як було . Кобила подумала - подумала та й мовить : — Вовкова правда , чоловіче ! Я жила в господаря дванадцять літ , робила на нього із усеї сили , привела йому десятеро лошат , а тепер , коли я постарілася й до роботи стала неспосібна , він узяв та й вигнав мене на голе поле , щоб мене Вовки з'їли . Оце вже тиждень я тут днюю й ночую і жду , не дождуся , поки прийдуть Вовки та й розідруть мене . Так то , дядьку , старе добро забувається . — А бачиш , моя правда ! — крикнув Вовк . Засумувався чоловік і почав просити Вовка , щоби пошукати їм іще другого суду . Вовчик пристав на це . Ідуть - ідуть , надибали старого Пса . Чоловік і до нього обертається зі своїм ділом . Розповів йому все , як було . Пес подумав - подумав та й повідає : — Ні , чоловіче , Вовкова правда . Ось послухай , як зо мною було . Служив я господареві двадцять літ , пильнував його дому й худоби , а коли постарівся й голосу в мене не стало , він вигнав мене з обійстя і ось я тепер блукаю без захисту . Забувається старе добро , це свята правда ! — Бачиш , на моє виходить ! — крикнув Вовк . Засумував чоловік ще гірше й почав ще раз проситися у Вовка . — Дозволь мені ще одного суду розпитати , а тоді вже роби зо мною , що хочеш , коли старого добра не пам'ятаєш . — Добре . Пішли вони , аж насупроти них Лисичка - сестричка . — Гей , Лисичко - сестричко ! — кричить їй здалека чоловік , і кланяється . — Зроби ласку , підійди ближче , розсуди нас обох з Вовчиком . Наблизилася Лисичка , розповідає їй чоловік , що і як було . А Лисичка не вірить . — Та не може цьому бути правда , чоловіче , аби Вовк , такий великий пан , та вліз ув оцей мішок ! — Але ж правда ! — крикнув Вовк .
Indietro Pagina 4 di 64 Pagina 4 di 64 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
