Salta il testo dell’articolo
1896 ЛИС І ДРОЗД Ішов Кабан у Київ на ярмарок . Аж назустріч йому Вовк . — Кабане , Кабане , куди йдеш ? — У Київ на ярмарок . — Візьми й мене з собою . — Ходи , кумочку . Ішли , йшли , аж назустріч їм Лис . — Кабане , Кабане , куди йдеш ? — У Київ на ярмарок . — Візьми й мене з собою . — Ходи , кумочку . Ішли вони , йшли , аж назустріч їм Заяць . — Кабане , Кабане , куди йдеш ? — У Київ на ярмарок . — Візьми й мене з собою . — Ходи , небоже . Ось вони всі йдуть . Ішли , йшли , аж під ніч наскочили на яму глибоку та широку . Кабан скочив — не перескочив , а за ним і всі інші поскакали і всі разом у яму попадали . Що робити , мусять ночувати . Зголодніли вони , а вилізти нема куди , їсти нема чого . От Лис і надумав . — Нумо , — говорить , — пісні співати . Хто найтонше голосом потягне , того ми й з'їмо . От вони й затягли . Вовк , звісно , найгрубше : у - у - у ! Кабан трохи тонше : о - о - о ! Лис іще тонше : е - е - е ! А Зайчик зовсім тоненько запищав : і - і - і ! Кинулися всі на бідолашнього Зайчика , розірвали його та й з'їли . Та що там їм із того Зайця за ситість ? Ще не розвиднілось гаразд , а вже всі вони такі голодні , що ледве дихають . Знов Лис загадує . — Нумо пісні співати . Хто найгрубше голосом потягне , того ми й з'їмо . Почали співати . Хотів Вовк тонесенько затягнути , та як не завиє грубо : у - у - у ! Тут кинулися на нього та й зараз його роздерли . Лишилися ще два : Кабан і Лис . Поділилися вони Вовковим м'ясом . Кабан швидко з'їв свою часть , а Лис трошки з'їв , а решту сховав під себе . Минув день , минув другий , Кабан голодний , нема що їсти , а Лис усе в куточку сидить , витягає по шматочку Вовкового м'яса та й їсть . — Що це ти , кумочку , їси ? — питає його Кабан . — Ой кумочку , — зідхає Лис . — Що маю робити ! Свою власну кров п'ю з великого голоду . Зроби й ти так само . Прокуси собі груди , висисай помалу свою кров , то побачиш , що й тобі легше стане . Послухав дурний Кабан . Як запоров кликами , зараз розпоров собі груди , та поки дійшов до того , щоб напитися своєї крови , то й увесь кров'ю підплив та й став зовсім небіжчик . От Лис тоді й кинувся на його м'ясо і ще кілька день мав що їсти . Та далі не стало й Кабанового м'яса . Сидить Лис у ямі і знов йому голод допікає . А над тою ямою стояло дерево , а на дереві Дрозд гніздо в'є . Дивиться Лис на нього , дивиться з ями , а далі почав промовляти . — Дрозде , Дрозде , що ти робиш ? — Гніздо в'ю . — Нащо тобі гніздо ? — Яєць нанесу . — Нащо тобі яйця ? — Молоді виведу . — Дрозде , Дрозде , коли ти мене з цеї ями не видобудеш , то я твоїх дітей поїм . — Не їж , Лисику , зараз тебе виведу , — проситься Дрозд . Дрозд горює , Дрозд нудьгує , як йому Лиса з ями добути . От він щодуху полетів лісом , почав збирати патички , гіллячки , та все в яму кидає . Кидав , кидав , поки Лис по тих патичках із ями не виліз . Думав Дрозд , що він піде собі геть , та де тобі ! Лис ліг під Дроздовим деревом та й говорить : — Дрозде , Дрозде , вивів ти мене з ями ? — Вивів .
Indietro Pagina 7 di 64 Pagina 7 di 64 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
