Salta il testo dell’articolo
— Ще раз біжім ! До нижньої мети ! — Про мене , Семене , — мовив їжак , — біжім хоч десять раз , мені байдуже . Побіг Заяць , а внизу знов чує : — Я вже тут ! Біжить ще раз догори — знов те саме . Так він бідолаха бігав , бігав сімдесят і три рази там і назад , а Їжак завсігди був „ уже тут . “ Чи Заяць добіжить до горішньої мети , чи до долішньої , все чує одно : „ Я вже тут . “ А сімдесят четвертий раз уже Заяць не добіг до мети . Саме на середині ниви впав на землю , кров бухнула йому з горла й він сконав на місці . А Їжак узяв виграний заклад , дуката і кварту горілки , гукнув на свою жінку з борозди й обоє пішли радісно додому й живуть ще й досі , коли не померли . Зайця поховали , а весь його рід зарікся від того часу не бігати з їжаками об заклад , так що ми , дітоньки , вже того ніколи не побачимо . А для вас , небожата , відси така наука : ніколи не підіймай на сміх бідного чоловіка , хоч би це був простий , нерепаний Їжак . 1896 КОРОЛИК І ВЕДМІДЬ Ішов Ведмідь з Вовком по лісі , аж ось зацвірінькав якийсь пташок у корчах . Підійшли ближче , а то маленький пташок з задертим хвостиком скаче по гілках та й цвірінькає . — Вовчику - братіку , а це що за пташок так гарно співає ? — запитав Ведмідь . — Цить , Ведмедю , це Королик ! — шепнув Вовк . — Королик ? — шептав і собі ж переляканий Ведмідь . — Ой , то в такім разі треба йому поклонитися ? — А вже ж , — каже Вовк , і оба поклонилися Короликові аж до самої землі . А Королик навіть не дивиться на них , скаче собі з гілки на гілку , цвірінькає та все задертим хвостиком махає . — Чи бач , яке мале , а яке горде ! — бурчав Ведмідь . — Навіть не гляне на нас ! Цікаво б було хоч раз заглянути , як там у нього в палаті ! — Не знаю , як воно буде , — мовив Вовк . — Я хоч і знаю , де його палата , але заглядати до неї ніколи досі не подумав . — А що , страшно хіба ? — Страшно , не страшно , а так якось не випадало . — Ну ходім , я мушу заглянути ! — мовив Ведмідь . Прийшли до дупла , де було Короликове гніздо , та тільки що Ведмідь хотів заглянути до середини , аж тут Вовк сіп його за полу . — Ведмедю , — шепнув , — стій ! — А що там таке ? — Не бачиш , от Королик прилетів ! А от і його Королева . Не подоба нам заглядати при них . Ведмідь відійшов з Вовком у корчі , а Королик і його жінка влетіли до свойого дупла , щоби нагодувати своїх писклят . Коли по хвилі повилітали геть , наближився Ведмідь до дупла й заглянув до середини . В дуплі було як у дуплі : прогниле дерево , трохи пір'я настелено , а на пір'ю п'ятеро маленьких Короленят . — Ну , це має бути королівська палата ! — скрикнув Ведмідь . — Та це якась жебрацька нора . А оці голопуп'ята , то королівські діти ? Тьфу , та й погані ж потерчата ! І сплюнувши сильно , Ведмідь хотів іти собі геть , аж тут маленькі Королики як не запищать у гнізді : — Го , го , пане Ведмедю ! То ти на нас плюєш ? Що ми тобі за потерчата такі ? Ми чесних батьків чесні діти , а не ніякі потерчата . За цю образу ти мусиш нам тяжко відповісти .
Indietro Pagina 12 di 64 Pagina 12 di 64 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
