Salta il testo dell’articolo
Розум дивувався , протестував у глибині душі , але я мовчав . Сонце пекло , шепотілись кущі . Потім вона підвелась , стала на коліна , обхопила мою нахилену голову і припала довгим жагучим поцілунком . — Так буде краще . Прощайте … — якось терпко прошепотіла вона , підводячись . — Я буду носити вас у душі . Я схопив край її сукні , поцілував і випустив . Вона тихо пішла , а я сидів і в мене і з мукою щеміло осиротіле щастя . Надо мною синіло небо й сонце палило мою похилену непокриту голову , а в душу вростав і вбирався в журні , прекрасні , чисті квіти минулого образ панни . Хто вона , де вона — й досі не знаю , але я завжди ношу її в душі . КУМЕДІЯ З КОСТЕМ Кумедія з Костем З Костем сталася чудна кумедія . Діло вийшло так . Кость та ще троє хлопців — Данилко , Семенець та Микита пасли товар на лугу . Хлопці — свій , а Кость — панський . Був вітер , та такий холодний , що чисто руки померзли і Семенець як не хмурив брови , як не випинав губи , ніяк не міг скрутити цигарки з кінського гною . Папір рвався , гній випадав , пальці стали тверді та червоні , як молоденька морква . — Нє , холодно , не скрутиш ! — рішив маленький , чорненький , як кузочка , Данилко й озирнувся . А озирнувшись , у той же мент схопився й люто , дзвінко закричав : — А куди - и ти ? ! А куди , Арлхирлей , бодай тебе за вітром понесло ! А куди то ти , га ? ! Круторогий , сивий віл Архирей , що підбирався з лугу до молоденьких , дуже смачних сходів пшениці , зараз же зупинився й зробив вигляд , що пшениця його зовсім не цікавить і маленький , чорненький хазяїн його зовсім даремно кричить . Він навіть повернувся задом до тої пшениці і став спокійно та поважно скубти траву . Микита й Семенець теж озирнулись до лугу , але їхній товар пасся як слід . Микита знов натягнув свиту на голову , ліг , спер голову на руки й дивився знов на Семенця , який все таки хотів скрутити цигарку й аж губу закусив з досади . Один тільки Кость не поглянув навіть на товар : він усе дивився на пальці Семенця . Зеленкуваті , вузенькі , глибокі оченята його не одривались , а губи роззявились і з - за них виглядали ріденькі , гостренькі зуби . Здавалось , що він як укусить , то мусить страшно боліти більше , ніж від кого другого . Але Кость ніколи не кусався . Хто б і як його не бив , він ні за що не кусався . Це був кумедний таки хлопець ! — Ба не скрутиш , — раптом швидко прошепотів він , пробігши очима до Семенцевого лиця і швидко знову до рук . Семенець зневажливо глянув на нього . — А ти скрутиш ? — А скрутю . У вас усіх руки померзли , а в мене ні … І знову , пробігши очима по всіх , зупинив на цигарці . І посміхнувся . Чорненький і чистенький , як кузочка , Данилко раптом нахилився й потяг Костя за картуз . Кость зараз же якось кумедно зморщив носа , вишкірив зуби і зробив : — Хрр ! Чисто як забиті , боязкі собаки з підверненим під себе хвостом і зігнутими ногами . Хлопці зареготали . А Кость так само пильно й уважно став дивитись на руки Семенця . Іноді він чогось облизував губи й держав їх роззявленими — видно сохли вони в нього ! . . — Ага ! Не скрутиш . Руки змерзли . А в мене ні … От які !
Indietro Pagina 10 di 48 Pagina 10 di 48 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
