Salta il testo dell’articolo
Лановий , що був якраз під той час у хаті і все не вірив , що Кость помер , вражено чухав бороду й трохи винуватим голосом говорив , поглядаючи на недокурок : — Хм ! Оце так … кумедія … Хм ! Хто б подумав ! . . Та так і помер … Так Кость і помер . Так з тим недокурком його й поховали . І тижнів два ще потім згадували на кухні цю чудну кумедію з Костем . ЗІНА Зіна В житті кожної людини десь , певно , бувають такі моменти , коли в ній з якихсь невідомих закутків виникає зовсім чужа душа ( мабуть якогось далекого прадіда , та й то не прямої лінії ) , і людина раптом починає робити таке , на що сама дивиться з великим дивуванням . Отак , очевидячки , й зо мною було під той час . Бо я таки дуже дивувався з себе . Але момент все таки почав ставати занадто довгим . Занадто довгим . Я вже почав протестувати . Правда , я цього вголос ще не робив , але збирався рішуче . Бо це ж таки , справді , ставало неможливим ! Ця дівчина , очевидячки , уявляла , що в такий момент я можу бігати , як автомобиль . Як вона ще не догадалась по повітрю пустити мене ? Я думаю — вона ні трішки не сумнівалась , що я можу ковтати вогонь , аби це сприяло визволенню її Антипа . Антип , що й казати , хороший хлопець , кучерявий , мрійний . В його мило червоніють ясна , коли він сміється , але чому я мав терпіти від того ? Ви уявіть собі : я родився в степах . Ви розумієте , добре розумієте , що то значить « в степах » ? Там , перш усього , немає хапливости . Там люди , наприклад , їздять волами . Запряжуть у широкий , поважний віз пару волів , покладуть надію на бога і їдуть . Воли собі ступають , земля ходить круг сонця , планети творять свою путь , а чоловік лежить на возі і їде . Трохи засне , підкусить трохи , пройдеться з батіжком наперед , підожде волів , крикне задумливо « гей » ! і знову собі поважно піде вперед . А навкруги теплий степ та могили , усе степ та могили . А над могилами вгорі кругами плавають шуліки ; часами , як по дроту , в ярок спуститься чорногуз , м'яко , поважно , не хапаючись . Там нема хапливости . Там кожний знає , що скільки не хапайся , а все тобі буде небо , та степ , та могили . І тому чоловік собі їде , не псуючи крови хапливістю , і , нарешті , приїжджає туди , куди йому треба . Отже я виріс у тих степах , з тими волами , шуліками , задуманими могилами . Вечорами я слухав , як співали журавлі біля криниць у ярах , а вдень ширина степів навівала сум безкрайности . У тих теплих степах виробилась кров моя і душа моя . І от , уявіть ви собі : ця дівчина щоранку влітала до мене в кімнату , нашвидку струсювала мою руку , бризкала в усі кутки сміхом та словами , хапала мене за рукав і з такою хапливістю витягала на вулицю , ніби в тому будинкові починалася пожежа . А на вулиці мені був уже каюк . У хату я вертався тільки пізно ввечері ; цілий же день , як поштальйон , заклопотано , задихано бігав з нею по канцеляріях , поліціях , тюрмах , губернаторах , прокурорах , поліцмейстерах . Чого ? А я знаю ? Хоч би , справді , десь говорив щось , або лаявся , або прохав , а то тільки стояв та слухав , як балакала вона .
Indietro Pagina 16 di 48 Pagina 16 di 48 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
