Salta il testo dell’articolo
У м'якому , вразливому дитячому серці не довго тривали ті турботи . По двох - трьох днях я вже забув про пташка і його нещасну долю . Забув , бачилось , на завсіди . Вражіння мойого злочину залягло десь у темнім куті моєї душі і звільна його присипали , прикрили і погребли інші вражіння , інші спомини . А проте воно не завмерло . Минуло цілих двадцять літ , і коли на мене звалився перший великий удар нещасливої долі , коли я молодий , з серцем повним жаги , бажання жити і любити , посеред чудового літа сох і в'янув у тюрмі і мусів почувати , як розбивалися всі мої надії , як без милосердя толочено , розтоптувано , без цілі і без ума нівечено та руйновано все те , що я вважав найдорожчим скарбом своєї душі , тоді серед тривожної , безсонної ночі явився мені той маленький , гарний пташок , шпигонули мене в саме серце його сумні , повні тихої резигнації оченята , прошептали мені його повільні рухи ті несамовито страшні слова : — Ах , моя весна пропала ! Я в неволі ! Знаю вже , знаю , чим то воно скінчиться ! І відтоді я не можу позбутися цього спомину . Він затроює мені кожну хвилину щастя , розбиває мою силу і відвагу в нещастю . Він мучить моє сумління грижею і мені здається , що все дурне , безцільне , жорстоке і погане , що я тільки коли зробив у своїм життю , скристалізувалося в конкретний образ оцього малого , невинно замордованого пташка , щоб тим докучливіше мучити мене . Тихими ночами я чую , як той пташок тихо - тихо стукає дзьобиком о шибу і я прокидаюся зі сну . А в хвилях тривоги і розпуки , коли лютий біль запускає кігті в моє серце і грозить ось - ось зламати силу моєї волі , мені здається , що я сам той маленький , слабосилий , голодний пташок . Я чую , що якась уперта , завзята і нерозумна сила держить мене в жмені , показує мені невловимі привиди свободи і щастя , та може в найближчій хвилі без причини і без цілі скрутить мені голову . 1898 р . ПІД ОБОРОГОМ . I . Малий Мирон сьогодні щасливий . Неділя . Йому не веліли сьогодні йти за худобою , не посилають до снопів ані до сіна , ані до жадної іншої роботи , як у будень ; сьогодні справді в нього вакації . Відколи вернув із міста зі школи , це в нього тільки другий такий вакаційний день . І він щасливий . Уся цілотижнева мука на сонячній спеці або слоті , при праці , що часто переходить його дитячі , десятимісячною шкільною морокою витончені сили , — все те щезає , забувається . Він бачить перед собою лише цю чудову неділю , цей гарний день , в якім його лишать у спокою — і він щасливий . Рано він схопився з постелі , умився , вхопив шматок хліба і побіг у ліс . Для нього нема більшого щастя , як самотою блукати по лісі — рано , в неділю , коли там нема ані живої душі . Це його церква . Він слухає шуму дубів , тремтить разом із осиковим листочком на тонкій гілляці , відчуває розкіш кожної квітки , кожної травки , що хилиться під вагою діямантового намиста роси , то знов любується містичною дрожжю таємного і невідомого , яка проходить його , коли загляне в Глибоку Дебру з її крутими берегами , оброслими густим хащем та високими деревами , і коли зо дна тої дебрі зівне на нього густа пітьма та якийсь таємничий шелест чогось укритого на дні тої пітьми — чи то шелест гадюк , що в'ються по сухому листю , чи шемрання малесенького потічка , що дзюрчить - капотить по дні … Всі ті неясні почуття , з яких у людській душі зароджується релігія , переходять малого Мирона в лісі в часі таких самітних проходів , і вони й творять ту дивну принаду , той чар , яким ліс оповиває його душу .
Indietro Pagina 25 di 54 Pagina 25 di 54 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
