Salta il testo dell’articolo
УКРАЛА . Тільки вчитель увійшов у клас , зараз побачив , що там робиться щось непевне . Школярки та школярі юрмою оточили когось і про щось палко й голосно гомоніли . Гомін був неласкавий , сердитий . Зрозуміти поки нічого не можна було . Чуть тільки було , що на когось діти сердились , комусь докоряли . Зараз - же дехто побачив учителя і почулось проміж дітьми : — Василь Митрович прийшов … Учитель прийшов . Діти стихли і всі повернулись до вчителя . Учитель підійшов і спитавсь : — Що тут у вас діється ? Усі мовчали , стоячи колом біля однії парти . На тій парті сиділа Олександра . Олександра була школярка першого року , дочка сільського писарчука - п'янички . Вона сиділа , низько похнюпивши голову і втупивши очі у свій стіл . Її біляве , все у веснянках , обличчя було біле , як крейда . Вона вхопилася руками за стіл , мов боялася , що її тягтимуть кудись силоміць . Учитель ще раз спитавсь : — Що тут у вас сталося ? Озвалась Пріська , — подруга й товаришка Олександрина . Батько її був у окономії прикажчиком . Пріська була дівчина сита , добре годована — вона завсігди приносила з дому гарну їжу : періжки , перепічки , коржі то що . Вона погано вчилася , але була дуже весела і не могла говорити не сміючися . Вона й тепер , осміхаючись , загомоніла : — Та Олександра … Пріська почала і засміялась не доказавши . Учитель спитавсь : — Що Олександра ? — Украла в мене хліб ! — доказала Пріська і зовсім зареготалася , і її нерозумні сіро - сині очі з сміху аж сховалися за ситими щоками . Ця звістка дуже вразила й здивувала вчителя . Такого в школі ще не було . Учитель знав , що деякі з дітей ще дома , перш , ніж у школу почали ходити , були де в чому грішні , але в школі поки ніхто в гріх не вскакував . На Олександру він теж ніколи нічого не думав . Вона була просто дівчина боязька — мабуть налякав її батько п'яниця . Учитель глянув на Олександру й спитавсь : — Олександро , правда цьому ? Вона мовчала і сиділа непорушно , як кам'яна . Учитель зрозумів , що Пріська казала правду . А Пріська вже не мовчала й торохтіла : — Вона не вперше це краде . Вона кільки разів у мене тягала . Тільки кинеш торбу з пирогами — так і потягне . Та я все мовчала . А оце вже сьогодні … Бачу , вхопила хліб та й побігла з школи в двір , та зайшла за дерево , та й їсть . Я прибігла до неї , а вона злякалась . Не кажи , каже , вчителеві , я тобі малюнок дам … Учитель ще раз спитався : — Олександро , правда цьому ? Але й тепер Олександра мовчала і сиділа непорушно . Один великий школяр , не зовсім розумний і не дуже жалісливий , загомонів : — Та що там її питаться ? Хиба й так не видко , що правда . Бач що вигадала — красти ! Її треба прогнати з школи ! Школярі загули : — Треба ! треба ! Учитель сказав : — Чому - ж це так ? — А тому , що вона краде , а ви або ми на кого иншого думатимемо по - дурному . Инші казали : — Це нічого не можна буде й положити в школі , якщо крастимуть . — А хиба воно гарно , як казатимуть на школярів , що вони крадуть , — додавали треті . Учитель сказав : — Ось що , дівчата й хлопці . Ви он уже налагодились вигонити Олександру з школи , а ще не знаєте до пуття діла . А може воно й не так було ? Треба послухати перше , що Олександра скаже . Той таки великий школяр почав був знову : — Та що там слухати , хиба й так не видко ? . . — Але його зараз - же спинено :
Indietro Pagina 14 di 17 Pagina 14 di 17 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
