Salta il testo dell’articolo
ЧУДОВА ДІВЧИНА . Зелені гаї та луки . Вони весело блищать під теплим сонечком і весело бігає по їх невеличке хлоп'я . Хлопчик бігає по луках , по гаях , любує квітками , пеститься на зеленій шовковій травиці . Йому весело , бо ще жадна сумна думка не заходила до його головоньки , і він бігає і любує білим світом . І йому так гарно і так легко , немов - би він на небачимих крилах летить у високому прозорому повітрі , серед моря золотого проміння , серед дзвінких співів пташиних . Набігався хлопчик і прийшов до матери . — Мамо ! — каже він . — Там так гарно , так весело ! квітки цвітуть , пташки співають ! — Грайся , мій синку ! — каже мати журливо . — Грайсь , поки воля , поки не спіткало тебе лихо ! І хлопчик знову побіг у гай , але вже не втішався так весело , як перше . Він усе думав , чого це мама казала про лихо і нащо воно колись спіткає його . І задуманий сів він на зелену травицю . У маленькій головоньці линула думка по думці . І мама люба , і веселі гаї та луки з пташками та з метеликами , і те лихо , що спіткає його … Погане лихо ! Нащо воно ? Він не хоче його , він поборе його , переважить . А може то мама так тільки казала ? Може лиха не буде ? І багато , багато думок промайнуло в його маленькій дитячій головоньці . Мрія спливала по мрії і , заплющивши очі , він забув скоро про все , що було навкруги — про гай зелений і про луки з квітками , про веселих співучих пташок … Але що це ? Здається йому , що на самому краю прогайльовини з'явилася дівчина чудової вроди . Її очі , як зорі , сіяли , а хвилі шовкові пишного волосся спадали на плечі і розсипалися вниз до стану . Зелені гарні шати вкривали її , а стан гнучкий оповитий був синім поясом . Але невесела вона була , мов хмарами було повите її високе біле чоло , а чудові очі дивилися сумно й журливо . Вона тихо підходила до його . І хлопчик побачив , що її рученята білі сковані були тяжкими кайданами . Кайдани пов'їдалися в ніжні руки і поранили до кости біле тіло … Дівчина тихо підійшла до хлопця , схилилася над ним і заспівала йому тиху - тиху пісню . І в пісні тій було стільки муки , стільки великого горя , що маленьке хлоп'яче серце тяжко защеміло в грудях . Вона співала про те , як її скривдили сестри , як мучили її великою мукою , як закували в тяжкі кайдани … І вона підняла свої руки , бряжчачи кайданами , і показала свої рани маленькому хлопцеві . І хлопець бачив її рани , і зрозумів її муку . А дівчина співала й співала , і з тії пісні хлопець зрозумів усю її долю . Повний святого почування він простяг до неї руки . І дівчина взяла маленького хлопця , і поцілувала його в розумне чоло . — Не забувай мене ніколи ! — сказала вона . — А як станеш великий та розумний , то прийди і виведи мене з неволі . І по цьому слову вона зникла з очей . Нема більш чудової дівчини , не чути її пісні . Тільки віти зелені нахиляються над хлопчиком , та пташки весело щебечуть , неначе бажаючи розважити його . А він усе сидить і в його душі лунає сумна , сумна пісня , а на своєму чолі він чує дівочий поцілунок .
Indietro Pagina 16 di 17 Pagina 16 di 17 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
