Salta il testo dell’articolo
СМІХ Бліда , невиспана пані Наталя одхилила двері з спальні в столову , де вже стирала порохи Варвара . Защібуючи на ході білу ранішню блюзу , вона тихо і наче з страхом поспитала : — Ви ще не одчиняли віконниць ? Варвара кинула стирку і наважилась бігти . — Зараз поодчиняю . — Ні … ні , не треба … хай будуть зачинені цілий день ! — бистро й налякано наказала вона наймичці . Кремезна Варвара здивовано підняла на неї своє широке , землистого кольору , обличчя . — Сьогодні десь неспокійно в городі . Лихі люди ходять тепер раз - у - раз по вулицях . Коли б ще до нас не залізли . Не ходіть сьогодні на базар . Чи в нас є що варити ? — М'яса нема . — То нічого . Обійдеться … Варіть , що є . На вулицю ж не виходьте і нікого не пускайте в хату . Нас нема вдома … розумієте ? Усі виїхали . Хіба хто з знайомих , то інше діло . Пані Наталя говорила ті слова притишеним голосом сливе на вухо Варварі , а її ясні короткозорі очі неспокійно тоді блукали . Коли Варвара вийшла , пані Наталя розглянулась по хаті . В хаті стояв присмерк , і тільки жовті смужечки світла пробивались крізь шпари зачинених віконниць та розтягались в повітрі каламутними течійками . Пані Наталя поторсала залізні прогоничі од віконниць , поправила гайки і тихо посунула в інші хати , зігнута і біла , як мара . Оглядаючи всі віконниці од вулиці , вона прикладала часом до вікна вухо і напружено слухала . Звідти неслись якісь невиразні , змішані згуки , що видавались їй часом незвичайними та тривожними . Вона думала про сьогоднішній день . Чим то він скінчиться ? Мало ще топтали людей козацькими кіньми , не доволі пролили крови штики та кулі , — треба було ще нацькувати темний народ на інтеліґенцію . Скільки вона прохала чоловіка : поїдьмо куди на цей час , заберім діти — не схотів … і от тепер дочекалися … Ах , Боже ! І за що ж ? Їй мимохіть пригадались брудні , безглуздо складені , брутальні відозви , якими від кількох днів засипувано місто . Скликали бити та різати всіх ворогів уряду . Там виразно стояло і їх прізвище … Так , адвокат Валер'ян Чубинський … Це прізвище було ненависне поліції , і тепер воно стояло у списках … В сусідній хаті почувся дитячий регіт і крик . Пані Чубинська кинулась туди . — Тс ! цитьте ! . . Ах , Боже мій ! перестаньте ж кричати ! . . Вона розпучливо махала широкими білими рукавами , як птах крилами , а коло блідих уст лягли у неї складки невимовного болю . Вона зацитькувала дітей і озиралась на вікна , немов жахалась , що ті живі голоси долинуть крізь них на вулицю . На поміч прийшла Варвара . Її спокійні рухи , з якими вона вешталась по хаті , збирала одежу та натягала дітям панчішки , певний важкий хід босих ніг , поважне обличчя — все те навівало на паню Наталю спокій . З такою вірною , розсудливою людиною було немов безпечніше . — Ви були , Варваро , на вулиці ? — поспитала пані Наталя . — Ні , не була . Постояла трохи на фіртці . — Що ж там … спокійно ? — Та так … Приходили якісь люди , питали пана . — Люди приходили ? Які ж ті … люди ? — А хто їх знає … люди … — Що ж у них … було що в руках ? — В руках ? Ціпки були . — Ціпки ? — Я сказала , що пана нема … усі виїхали . — Добре зробили , Варваро , добре … Пам'ятайте ж , Варварочко , що в домі , опріч вас , нікого немає … Ах , Боже ! . . — Варваро ! Варваро - о ! . . — почувся з столової роздратований голос пана Чубинського . — Чому досі віконниці не одчинені ?
Indietro Pagina 1 di 73 Pagina 1 di 73 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
