Salta il testo dell’articolo
Приходив смотритель , лаявсь та умовляв . Як можна ? Йому так годять , так доглядають . Хто з арештантів має такі вигоди ? Не треба багато пити горілки , бо от що з того виходить … Зв'язаний Лазар лежав серед руїни . Він важко дихав , втомлений бійкою , а в середині в нього тремтіла зла радість , що сьогодні страти не буде і що від нього , ката , залежать ті невідомі , що мають силу вбивати . * * * Потім , надалі , Лазар скорився . Затих і вже не сперечався , коли будили по ночах . Ішов на роботу байдужий , як ремісник , але в очах у нього з'явилось знову щось скрите і запечатане . Тепер він більше мовчав , покинув коверзування , був тихий , слухняний . Каленик з Іваном не могли нахвалитися ним . Навіть стежили менше . Вони поклали , що з того часу , як ката провчили , він краще збагнув силу начальства , бо найчастіше розмовляв з ними тільки про старших . Ну , от смотритель або жандар — вони ж не самі , а хтось є над ними . Так . А у тих старших є знову начальство . А там знову є хтось , хто каже : хай буде — і так усі роблять , як каже він … Той « він » , далекий , таємний , про якого ані Іван , ані Каленик не могли до ладу розказати , найбільше цікавив Лазаря . То « він » скаже : забий — і становлять стовп , ведуть до нього людину , жандар приходить по Лазаря , а Лазар накладає на шию мотузку . Немов павук гладкий , окатий , сидить в павутині і стежить , чи не літає муха . У темній , тісній голові ката , де думки перше були такими , як спутані нитки , тепер вони звивались у тугий клубок . Йому здавалось , що зло сидить в одному місці , простяга звідти руки на всі боки і все ворушить . Що коли б отак підійти , узяти в пригорщу зло і здушити , всі б руки спустились безсилі і перестав би будити його по ночах жандар . Тепер уже Лазар думав про нього . Хто він ? Який ? І де шукати ? Йому уявлялось , що він такий , наче смотритель « морда » : груба , безвуса пика , маленькі жорстокі очі . Лазар підходить близько до нього , до самої пики і каже : ти зло ? — і бац - бац ! по щоках . Ти лихо ? Ти кривда ? — і знову — бац - бац ! . . Ти розливаєш кров ? Потім він би його повісив . Не так , як других , ні , без запинала . Щоб видко було обличчя і всі на ньому муки , щоб корчився довго , без краю , щоб тіпались плечі , зчорніло лице і вилізли з ямок неситі очі . Він знає , як це зробити : його навчили . І перший раз , після утоми і знеохоти , після огиди до своєї роботи — уперше почув він смак душогубства . Почув ненависть в серці і розкіш муки . КОНІ НЕ ВИННІ — Савка ! де мій одеколон ? Аркадій Петрович Малина вихиливсь у вікно і сердито кричав у спину свому лакею , що помагав випрягать з фаетона спітнілі коні . Стояв упрілий , в одній сорочці , розщібнутій на грудях , і нетерпляче стежив , як біг Савка через подвір'я в своїй синій з галунами лівреї . Одеколон був тут , на туалетнім столі , але Аркадій Петрович його не помітив . — Вічно кудись засунеш ! . . Він кисло буркнув , прийняв з рук Савки пляшку , скинув сорочку і почав обтирати одеколоном біле , жовтаве од старости тіло .
Indietro Pagina 23 di 73 Pagina 23 di 73 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
