Salta il testo dell’articolo
Ми проспіваєм „ вічну пам'ять “ , засиплемо землею гроб і квітами укриєм , — та то не все : Повинні ми покласти зверху присягу на працю і єднання , на вірність Тій , що вік йому була як дивний прапор сили . І лиш тоді ми зможемо по праву на гробові єго співати рік - у - рік укупі з „ Упокоєм “ і радісне „ Христос воскресе “ . За душу . Новітній цісарь тільки що вернувсь з походу в Рим . На орлиних крилах побіди пролинув він із краю в край , соняшним сяйвом осяяв його талан , золотою рікою пливло за ним багацтво , голосна слава гойдала на своїх широких хвилях його ймення . Серця земляків тремтіли переповнені ущерть гордістю і щастям , займались згагою побачити скоріше великого героя . А він , той „ необсяжний , незрівняний , недоступний “ , як тільки вздрів той каламутний Тибр і ті - ж старі мури і римських сім горбів , як тільки вчув , як скрізь назустріч залунала рідна мова , якою юрби нещисленії його вітали радо , мішаючи слова хвали з словами глуму , жартів , маски , він враз себе почув таким маленьким , дитиною сих рідних мурів , кревняком усіх сих юрб народу . І зараз він згадав усю свою родину , друзяків , сусідів і повелів своїм маґнатам , щоб , поки він спочине з подорожі , широко для всіх їх браму одчинити і записати всіх , хто прийде привітатись , і записати , хто і як доводяться йому . Заметушилися двірська челядь , кайданами брязчать раби , дзвенить коштовний посудок , реве жертовна худоба , шелестять - плетуться нещисленні вінки і праця куховарська гремить на все подвір'я — бенкет великий готується в царських палатах . Все прибране , все скінчене , окличники оббігали ввесь Рим , гукаючи запросини цісарські . Роззявилась мідяна брама , заграла - засурмила військова музика , замаяли клейноди військові . Народня юрба розступилась і в святковому вбранні , в вінках на головах виходять царські кревняки , сусіди , друзі і всякі хвалії . Один по одному ідуть сі гості у гору по сходах білих мармурових , вступають в вестибюль , де за столом довженним , закиданим дарами , сидить почесна зграя прибічників цісарських . Перед столом великий кошик , повний дощечок вощаних та згортків папірових . Коло його зігнувся скріба , готовий до писання . Ось вийшла в довгому убранні старенька удовиця . І зараз два найстарші дуки взяли її по - під руки і вивели у гору по сходах мармурових . То мати цісаря була . З великою повагою її спитали і записали повне ймення її і ймення батька і діда і прадіда , весь рід її , і подали таблицю , де списані були усі дари , що призначив їй син . І повели по - під руки в другі двері . Другим вийшов сокіл - парубок , то був цісарський брат , і його стрінули з повагою , звели по сходах вгору і спитали : „ хто ти єси , юначе ? " і записали його ймення і батькове і прозвище , і славне призвіще , що брат його здобув однині . Дали йому до рук таблицю і двоє найкращих вояків взяли його за руки і провели у другі двері . Дві жінки , дві красуні , попережаючи одна одну , до сходів наближались . Одна препишна молодиця , з дитиною в руках , попередила , і , одпихаючи рукою другу , промовила у голос : „ я — сестра ! я — рідна сестра “ ! І сю з повагою звели і записали , і їй дали таблицю , що мала одібрать по ній дари . А молода красуня , ображена , стояла гордо непорушно , і чорні очі блискавиць пашили гнівом і біле обличчя , мов у Юнони , сяло гнівною красою .
Indietro Pagina 18 di 53 Pagina 18 di 53 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
