Salta il testo dell’articolo
Свищуть , гудуть та голосять снасті та щогли , розпачливо бьються об їх паруси , лопотять , прискоряючи ходу ; прова , як меч , розсікає зеленую хвилю , білі бугри позад корми киплять . Усе , що живе , поспіша заховатись , притулку шукає в безладді ; і птиця , і звір , і сполохана риба . Над морем чайки лиш кигичуть , на березі - ж тільки жінота рибальська з жахом та лементом дивиться в море . Море зневажене : міниться , морщиться , грізно чорніє , хоча нерухоме і доси . Чим - дужч роздулася напасниця хмара , роззявила хижую пащу і сонце зовсім проковтнула . Померк , мов закурений димом , весь світ навкруги . Не витримав велетень гнівний . Вдовж берегу смуга руда клекотить , коси та банки запінились рясно , в каміннях прокинувсь бурун голосний , плигає на скелі скажено . Одна глибиня ще глуха та спокійна . Впала на море лютая хмара , шквалом черкнула довкола лиш оком сягнеш . Не стерпіло море наруги : здулося горами , як звір , заревло , побіліло , і , дике , нестримне та дуже — кинулось в бійку смертельну . Лукава , на - збитки збудивши могутнє , не вдержалась в чесному бої : як раптом налинула бог - знає звідки , так раптом і зникла у безвість . А море лютує ! а море клекоче ! не дурно ж збудили , не дурно розгнівали вільне ! Увільнене сонце знов сяє велично , і шле золоті тихомирні привіти на землю й на море . Земля усміхається , радо приймає ту ласку і вся рум'яніє в західному сяйві . А море сердите гордує тим даром : і золото дробить - шпурляє , і чорного коліру ще не змінило , хоч видимо зморене в бої : помалу спадають перлисті гребні , сичить розтаючая піна і стеле мережки по хвилях , бурун вже не скаче на скелі , лиш б'ється об їх . Влягається смуга руда прибережна , а коси та банки уже й задрімали . Одна глибиня не вгаває : важко відсапують втомлені груди , грізні прокльони ще й досі ідуть . Сонечко сіло . Туман закурився . Ніч присипляє всі рухи земні . Його лиш приспати не може : рухливе та гнівне когось доганя - поспішає та дихає важко . Ось місяць , вже срібний та круглий , вирнув з - за скелі і став серед неба і килим парчевий розкинув по хвилях . Усе не вгаває розлючене море : чорними смугами мертвого зибу рве та гойдає сріблястий шляшок . Розтала вже піна , розгладились зморшки на темнім обличчю морському , а там в глибині все колотиться гнівнеє серце , хвилюють натруджені груди . Усіх вколисала відрадниця - нічка , усе заніміло , заснуло … У - ранці , умите росою , з - за гір осміхнулося сонце і зайчикі жваві кругом застрибали по хвилях , засяяв злотистий пісок , на піску заюрили морськії кузки , мошка над водою повисла , вискакує риба з води . Все сяє , сміється , раює … А море і соном не втишило гніву , і доси його не забуло : шклиста поверхня вгинається довгими смугами мертвого зибу , та свідчить , що завше глибоке нешвидко на гнів піддається , нешвидко й забуде образу . Певний притулок . Долину повивав туман . А на горі - шпилі над хмарами в блакиті блищав величний древній храм . Гроза ревла , здрігалися шпилі , луною обзивалися печері , жахливо сипалось каміння , а на верху гори спокійно та нерушно пишався храм , недосяжний храм , недосяжний для тих турбот . Лили дощі , котилися лавини , гучали дикі гуррікани , річки й ледовинки долину заливали , — і все живе з долини поспішало крутими стежками на гору до безтурботного притулку .
Indietro Pagina 31 di 53 Pagina 31 di 53 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
