Salta il testo dell’articolo
Я скрикнути хочу — страшенно , розпачливо , грізно , щоб криком весь світ розбудити і тую мару залякати , — з горла мого не виходить і жадного звука . Я в роспачі горло своє роздираю , я бачити хочу , де голос мій дівся — і там , замісць струн голосних , намацую щось невідоме : біле , м'яке та глухе , наче вовна . Закладую руки у виразку глибше , щоб разом і серце достати та — враз прокидаюсь . Так ! Богові дяка , то був тільки сон ! Той сон навісний ростає , наче піна … а що - ж на душі оттак важко ? Померкла за вікнами місяшна ніч , кругом роспливлися і стеля , і стіни , знайоме життя провалилось кудись , з німого страшного провалля дихає холодом мертвим питання : для чого жилось ? … Силкуюся знову заснути , мару ту страшну надурити … ні , годі ! дарма ! До повної пам'яти тільки дохожу , і бачу , що дійсність ще важча од сону і навіть не знаєш , чи матимеш змогу подякувать в тую хвилину , коли неминучая смерть тебе збудить од снища земного життя . Собака . Се була проста - препроста річ . Що - дня на кожному ступіні бачать її багато людей і тим , розумним людям , що давно вже збагнули все своїм розумом і поробили усі виводи , вона вже не кидається в вічі ; тільки дітям , чи взагалі „ єдиним од малих сіх “ стає часами вона перед очима і застує світ тяжким докором . Кажу - ж , то було препросто . Та - ж вулиця , звичайна городська , брукована сірим каменем посередині , з білими у дві смужки хідниками , з двома рядками обтертих облетілих акацій , дві перії будинків нерівних як зубці на старій гребінці , — усе те , що кожен має перед очима і не звертає уваги . Сірий зімовий день , не дуже холодний , але й не теплий , вітер віє безнадійно - рівно , дроти телеґрафу одноманітно гудуть , піші люди швиденько хапаються кудись , фурмани везуть аби - як , десь гостриться кричучи ніж на бруску , десь тягне за душу попсована катеринка — все те , що кожен чує і не слуха . За однією зачиненою брамою розлігся страшенний галас : скіглить , проситься , вищить , гарчить , виє — прямо реве , — а наче пригра до дикої мельодії , в лад бухкає здорова палиця по його тілу : то глухо бухкає , то гулко , мов у барило , то ляскотить , не попавши по собаці . Аж німа вулиця озиваєтеся луною на сумну собачу траґедію . Бухкання раптом перервалося , брязнула клямка , причинилася біла брама і з вузької щілини вискочив на вулицю , мов опарений , собака . Брама зачинилася , клямка бризнула , дзеленькнув ключ у замку і все замовкло . Збитий , збасманеннй пес важко відсапував , звивався в'юном , зализуючи перебиту лапу , потріпував довгим рудим вухом , з якого капала кров , і од кожного дотику знов скавучав , аж підгаркував . З других дворів збіглося двох - трьох колеґ і , замісць помогти , гарчали й гавкали на бідораку : чи вони , співчуваючи йому , лаяли хазяїна , чи ганили самого пса , що , маючи гострі зуби , піддавсь такій нарузі , чи то підлі , як їхні хазяї - люди , вони глузували з нещасливого , — хто там розбере їхню розмову ? Збитий не огризавсь : він тільки зігнувсь вдвоє , трусився усим тілом і зтиха скавучав . Погавкали собаки і розійшлись кожен до свого діла : сьому треба бігти навперейми фурманові , той накинув оком жида - тандитника , того кличе куховарка . Спорожніла вулиця , ростала остання луна , лиш телеграфні стовпи гудуть та тихо скавучить собака .
Indietro Pagina 40 di 53 Pagina 40 di 53 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
