Salta il testo dell’articolo
Поїздом пишним зібрався у поле : полюють не день і не два , і не тиждень , не місяць і ось прибувають в далеку нетрю . Гола сувора пустеля , між гір крем'яних розляглася долинка , в долинці лежить білий камінь , з під його хибка билинка чуть має в повітрі . Мисливці зогнали червону лисицю , нема де сховатись і кинулась просто за камінь , і зразу вона остовпіла , і хитра пика звіряча осміхом сяє глумливим . Кинулись миттю собаки : лисиці не рвуть , коло каміння скупчились тісно і виють , і рикають , і скиглять , хвостами кивають і гавкають голосно разом . Поїзд царський поспішає , мисливці дудять на собаки — собаки не йдуть . Поспішають до каміня люди — в обличчях заграла цікавість і подив , і страх , а далі — регіт невпинний обняв всю долину . Царь посилає вже дуків народ розігнати і все розпізнати . І дуки спинились , зглянувшись , наче прикуті , зостались на місці . Розгніваний царь поспішає і в тиші , що встала од жаху між людом , — чує , як вітер билину гойдає , билина на вітрові має і нищечком шепче : „ в царя під короною вуха ослячі “ ! Царь поблід з переляку , спалахнув од гніву і меч заходився гуляти по всіх головах , що глузливо ще за хвилинку сміялись . По нетрі кровавії ріки побігли , і поїзд царський коротенький з самих лиш панів та жерців найщиріших вернувся з царем у столицю . Найперше вхопили німого , на локшину всього скришили , спалили на попіл , на річку його однесли тай пустили . Пропав небезпечний злочинець і царь вдовольнився , з жерцями й панами замкнувся і радять про важнії справи , як царство своє захистити . Високо голови звівшя , порадники мудрі згоду та мир забезпечують знову цареві , та вже даремне ! Там , де попадали каплі криваві — червоні маки процвіли і розмовляють з вітрами , а там , де розвіялась сажа з димом , настрій небезпешний немов - би зараза полинув по цілому царстві , де ж попіл упав — з під води виростає комиш полохливий і тільки наблизиться хто , зараз шепче : „ цсс ! цсс ! У царя , у Мідаса , ослячії вуха ! цсс ! цсс ! … “ Давно вже загинув і царь , і царські пригоди , немає вже й сліду царства , а й досі чутки полохливі бентежать безмовну пустелю . Тополі . Високі , стрункі , мов стрілки , здіймаються в чистеє небо чотирі тополі зелені : балакають з вітром , вітаються а сонцем , без вітру ж шепочуться поміж собою , а темної , тихої ночі співучеє море гукає до їх приязненько . Мурований темний колодязь між ними , що має глибоке коріння , загадано завше мовчить та блещить таємниче … І рано і вечір татарські дівчата спішать - поспішають до пишних тополь : мають по вітрові білі серпанки , пишно по плечах розсипались коси — дрібушки , привітно дзвенить голосок , а очі блищать і іскріють , а очі говорять без мови . Чого - ж се дівчата так люблять тополі ? Чому , поминувши і биструю річку , і другі усі криниці спішать , щебетухи , що - вечера й ранку і довго води набірають , додому не йдуть ? Спитайся — нічого не скажуть , лиш глянуть здивовано в вічі тобі і знов озирнуться привітно до тих же тополь . Чого се о півдні дітвора не там , не на сонечку теплім , не там в холодку під горою , а тут тільки грається любо ? Спитай — нерозумні не скажуть .
Indietro Pagina 46 di 53 Pagina 46 di 53 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
