Salta il testo dell’articolo
І чорт пошматував папір пекельний з жахом і з слізьми грішнику у ноги поклонивсь і палко закричав : — О , бідний , бідний , бідний ! Немає в мене мук , нема для тебе кар ! Злочинець здивувавсь . Здрігнулось серце кляте , що його пожаліли вперше на віку . І небо вічнеє він тую мить побачив і крикнув так , що пекло затремтіло : — Помилуй , Господи ! Помилуй і прости ! І Бог прийняв той крик і грішника старого він воскресив , на землю знов вернув , щоб , знову живучи , подіями новими він викупив себе і других оберіг , а за гріхи свої колишні проти люду , ділами милости і правди заплатив . І Бог возсів во славі на престолі , слухняні ангели служили перед Ним і праведні курили фіміами і голосно співали „ алілуя “ , але всі склепіння неба від співу хвилювались , молитвою гули . А в той - же самий час Люципер лютував : греміло й тряслось од жаху пекло темне . За милость нечувану , що чортові зовсім не до лиця , Люципер прибірав , — яку найкращу кару на винуватого накласти залюбки … І ось він пригадав і міцною рукою тремтячого він чорта ухопив — аж з переляку той зробивсь як крейда білий — і в небо високо мов стрілку запустив . І звився білий чорт у вічную блакить , і нею зваблений змінився він , засяв , а тільки що згадав , що він таки чортяка , що небу він чужий , як і воно йому , і , милости у Бога не просивши , він миттю кинувся з гори святої вниз . А з пекла знову люті погрози з прокльонами відкинули його і він оставсь висіти як - раз по серединці : із пекла завивали прокльони невгасимі , а з вишини сміялись янголятка , сміялись праведні , що нерішучий він , що від своїх одстав на вічні віки , до других - же на віки не пристав . І чорт повис з тих днів між небом і землею і , легко висячи в повітрі , він тремтить і бачить він одразу все з двох боків : у радощах печаль , у правді кривду гидку , відраду в сумові , знесилля у борні . Висить собі легенький , мов тая павутинка , мінливий , наче хмарка весняна . До себе очі він то тягне , то лякає , то смуток наведе , то сміх , то лютий гнів привабить враз надією ясною і знов зневіррям душу стуманить . І хто задивиться на постать безталанну , і хто пожалує безсмертних мук вагу — до того вдячно він повернеться і в серце зішле йому свій дар — кропне свою сльозу . Отруйна та сльоза і серця не спокоїть . Не судить винних він і грішних не кара і праведних прихильно він не славить . Живе і не живе , вмірає й не вміра . І все , що в світі є , він просто не приймає , думками повсякчас все в світі розбіра . А розбіраючи вже годі і творити , вже годі воювать і годі щастя знать . Так ось - же не дивись , щоб лихо не спіткало . А я - ж то з хмарочки очей і не спускала . Вінки . ( Ганні Барвінок в день її ювилею ) . Іще один вінок . Крізь сей вінок дивлюсь я в далечінь минулих днів : вінки , вінки , куди ні скинеш оком , вінки пливуть на головах героїв , що мов ріка течуть перед моїм духовним оком .
Indietro Pagina 7 di 53 Pagina 7 di 53 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
