Salta il testo dell’articolo
Пильно вдивляється в темнеє море зрадник лукавий , а сам аж тремтить , як осика , і час йому , кожна хвилинка здається як вік безконешний . Найді здається , що вуха у його як стріли , а все ще нічого не чуть і не видно і серце в грудях запинилось … — Га ! — скрикнув зразу в нестямі : на чорнім мороці щось заискрило неначе , щось плюскотить серед тиші . — Годі - ж вам , годі пишатись , хазяйські сини ! Годі тепер зневажати нікчемного Найду ! Дурні ви : думали , я вам товариш навіки ? Думали , — хлібом мене прив'язали , як пса на цепу ? Ось я плюю на ту ласку , на хліб ваш гіркий , кращу знайду собі здобич , ніж ваша огидлива ласка ! Люто помщуся сьогодні за все , що терпів я . Як дровам з вогнем не дружитись , як гусям з лисицею жити , як в пазусі пестити змія , оттак вам безпешно дружитися з найдою бідним , нікчемним чужинцем ! Сюди кораблі мої дружні , сюди привертайте : у наших руках вороги . З темного моря пливе , виринає ворожеє військо , на беріг виходить , — і скоро весела долина заплаче , вогнем запалає . Спить вартівник необачний безжурно : за його ручився товариш ; аж чує крізь сон : „ Брате ! Добре удвох чатувати ! “ Пекельно регоче товариш ізрадник . Сам вже упоравсь : і знак височенний на землю звалив , і зброю з товариша зняв помаленьку . Кинувся сонний , на ноги зірвався і бачить : беріг німий оживає , гуде голосами чужими , гискріе ворожим вогнем , і нічим в долину вже гасло подати . Лапне за себе — і зброї немає ; гляне круг себе , а Найда пекельно регоче . І парубка гріх пазурями за серце вхопив , все зрозумів він одразу , крикнув лиш : „ Сплю “ і кинувся миттю униз , щоб принаймні умерти з своїми укупі . А з реготом диким за ним кинув ратище довге зрадник лукавий , і так замахнувся він щиро що ратище довге важкеє його потягло за собою , і впали обидва з високої скелі , і їхні заміри даремне пропали ; не бачив сплюха в предсмертний свій час ні кревних , ні милих ; а зрадник проклятий здобичи пишної теж не спожив . Птахом - сплюхою скинувсь вартівник непевний , літає з тієї пори по - над світом та квилить літаючи : „ Сплю “ , а зрадник проклятий в тую - ж годину сичем перекинувсь , ганяється скрізь за сплюхою та скіглить та дико регоче . До віку літатимуть вкупі обидва , до віку жахатися люде їх будуть , почувши вночі , а сон та дрімота ніколи заклятих не вкриють пестливо тихим відрадним крилом . Дивний ткач . Ткач він був чудовий : з прадіда ще , з діда в їх тісній долині всі кохались в ткацтві , і старі й підлітки . Тільки - ж вироб гарний , праця невсипуща все були недужі виробить такую дивную тканину , щоб покрила край свій од біди та злиднів , випрясти такую міцную мотузку , щоб зо дна неволі витягти свій нарід . І задумавсь тяжко ткачик молоденький та й пішов шукати по світах усюди доброї поради , певної науки . Ходячи по світу , клопотом прибитий , а проте - ж і сяйвом віри оповитий , він надибав діда , сивого - старого , що аж мохом вкрився , у дугу зігнувся . Не вмирав дідусь той , хоч і нудив світом , бо судила доля , що умре тоді лиш , коли край питимий він побачить вільним , дужим та щасливим . Дід лиш оком скинув , навіть не питався , а сказав ткачеві , наче в око встрелив : — ти шукаєш дива не абиякого ! Знайдеш , сину , спосіб — неба ти досягнеш , а не знайдеш , стратиш — сам загинеш марно , що й обдуриш инших і не слава вкриє голову юнацьку .
Indietro Pagina 14 di 53 Pagina 14 di 53 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
