Salta il testo dell’articolo
І пішов по світу він творити диво : тільки випрядалась нитка попередня — підіймав угору дивне веретенце і йому назустріч із халуп , з будинків , із тюрми , із храму , з сел , з лісів , з - над моря — плинули новії , випрядались зручно у коштовну пряжу . А клубок котився , тихо розвивався , поки докотився до гори крутої . А в горах високо , на хибкому троні , дивная красуня вже в тумані мріла . Кручі та безодні , та слизьке каміння , і грозу й морози , все подужав майстер . Оснував основу на самотних горах і заклав поткання всьогосвітнє . Тчеться пишний килим , виплива з варстату , а нитки поткання знов назустріч плинуть та лягають влучно під рукою майстра . За нитками слідом очі всього миру задивились вгору повнії надії . А вгорі на троні , мов лілея біла , у дрімоті панна голову схилила . Чорні , наче північ , кучері шовкові облягають личко біло - мармурове , спущені додолу очі не моргають , лиш чуття часами заворушить вії , у бровах шовкових скупчилися думи , а вуста рожеві мовчки розмовляють . І не втерпів майстер : — Загадко царівно , пробудись , прочнися ! Усміхнись привітно , стиха обізвися ! Лагідно торкнися білими руками , дай кінець роботі , заверши сей вироб ! Визволь край питимий з лиха вікового ! занеси до раю хвалебника твого ! Іздрігнулись вії , оченьки розкрились , брови розійшлися , щочки рум'яніють , на вустах рожевих усміх росцвітає . І упав в нестямі майстер перед нею , і не дав їй ручки білої трудити . — Сам , — сказав , — докончу ! все зроблю за тебе ! Лиш ступи на килим та й полинем в небо ! Звивсь чудовий килим , вчувши міцні чари , і поніс коханців геть з землі за хмари . Незлічені очі , повнії надії , стежили даремне їхнього вертання … Килим коливався , килим хвилювався , в забутті коханці вже не помічали , що тонке поткання , незавите в кінцях , знай — сотає вітер , що міцна основа плутає й чіпляє зорі по дорозі . І забули гадку , що пора почати напис чудодійний щиро гаптувати . Глянули круг себе : ні ниток , ні голки , й жадного начиння — як рятунку дати ? — Байдуже ! — сказала : — не журись , коханий ! Ми з тобою , серце , й без того щасливі ! Палко пригорнула , солодко цілує … і забув коханець , все забув на світі ! . . Охнув грім сердитий , росколовши небо , блискавка огненим враз мечем махнула . Спопеліла , зникла , роспливлася димом молодая пара і не знать де ділась . Розсотався килим , падає шматками , ніжним павутинням носиться по світу , грає , мов веселка , міниться , зникає . А внизу даремно темний люд чекає , чи поверне з раю майстер молоденький ? чи знесе одраду в темнії провалля ? чи підійме вгору тих , хто дав для його коштовне поткання , пряжу з свого серця ? … Дісонанси . ( Пам'яти Б . Д . Грінченка ) . Ввесь вік його снувалася борня . Недовідома доля переткала ту основу щей дісонансами рясними . Велику треба силу духа , незломну тверду віру , щоб з дісонансів тих акорди повні скласти , з них вивести мелодію співучу , сімфонію величну утворити на славу і честь питимої Вкраїні . Ще молодий , на провесні життя , зазнав він праці й злиднів і разом — помах крил надії святої і потяг до життя на користь України . В душі займались велитенськи сили , — а в тілі так здоровля небагато . Багатий на думки , заміри , инші мрії , — а округи життя щоденне насушником підборкує орлячий льот і в'яже вільні руки . Сей бік — кохання , згода у подружжі , по той — нестатки , праця й праця без просвітку , без певного шляху , без нагороди . Борець полагодив усе : злучив , зілляв докупи й кохання , і поетичний спів , і лихо , і борню .
Indietro Pagina 16 di 53 Pagina 16 di 53 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
