Salta il testo dell’articolo
— Не йде ? — ото горенько , — промовив він щиро . — Ну , не плачте : я оце зустрів вашу маму в переліску : вона ось вам крашанки подала , — і дядько дав їм по крашанці . Хлопці і вірили й не вірили , а їхні очі помалу почали загоратися тихою радістю . А дядьо сів на лаву , меншого взяв на руки , а Колю посадив поруч і став їм довго розказувати про маму . Казав , що мама їх не забула , що вона дивиться на їх з неба , бога за них благає , щоб дав їм долю щасливу . Казав , що коли вони плачуть , то й вона там плаче . Хлопці прищулились , як пташенята , слухають . А дядьо все розказує , розказує , а сльози котяться по його смуглявому , вітром запаленому обличчю . А десь дзвони серед ночи гудуть - гудуть . Замовкнуть , прислухаються , та й знову загомонять , немов розказують про те , що там почули . 1912 . БОЖЕСТВЕННА ГАЛЯ . П'ятнадцятої весни Галя скінчила свою науку в дівочій школі при одному манастирі й на осінь того - ж року пішла вже за вчительку в школу грамоти в маленькому сельці Коритищі . Маленька , кругловиденька , з терновими мрійними очима , в яких часом палахкотіли веселі дитячі іскорки , з чудовим ніжним личком , вона зразу прихиляла до себе серце всякої людини . В сусідньому з Коритищем великому селі , де жив завідуючий її школою , о . Лука , й куди вона заїздила по дорозі на місце , вчителі земської школи прозвали Галю і за її чудовий видок , і за те , що мала служити в церковній школі , „ божественною “ . Деякі з їх говорили , що трудно прийдеться Галі в тій школі , бо дівчина вона маленька та ніжна , а коритищанські школярі всі , як один , здорова махаметня . Та знать не дурно казав о . Лука , що в малому тілі божественної вчительки , на його спостереження , панує великий дух , і перш за всіх довідалися про це сами коритищани . Вже третього дня тітка Харитина бачила з свого городу , як під час навчання в школі зразу розчинилося вікно , і з його прожогом вискочив , як опарений , відомий усьому селу отряха Грицько Прокуда ; чуб на Грицькові був скуйовджений , як на гребіні мичка , лице червоне , одежа розхристана . З дверей , навперейми йому , з лінійкою в руках випурхнула вчителька й легеньким метеликом подалася ловити його по майдані ; за нею , вже з усіх вікон і з дверей , повалили школярі , допомагаючи вчительці впіймати Грицька . Прудкий і меткий був хлопець Грицько Прокуда , довго не давався нікому в руки , та нічого не міг удіяти він проти такої сили : загнали його гуртом у глухий куток між лісою та шкільним сараєм та там і накрили . Там - же таки вчителька й прийнялась лічити йому лінійкою в долоню , скільки було то вже йому призначено . Давши з притиском посліднього ляпаса , Галя взяла Грицька за ухо і , не зважаючи на те , що він , як тільки міг , упирався , брикався ногами та приловчався , щоб укусити її за руку , повела назад до класу . За друге ухо , одпихаючи один другого , вели по черзі школярі ; решта - ж , збившись навколо тісною лавою , з сміхом та вереском підштовхували його ззаду . Навіть тітка Харитина приймала участь у цій події : — Краще його , баришне , краще ! — зіп'явшись на тин , приказувала вона вчительці , — гарненько намніть йому , шибеникові , уши : хай не лазить по чужих городах , та не псує на огірках гудини .
Indietro Pagina 12 di 33 Pagina 12 di 33 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
