Salta il testo dell’articolo
— Пораділи , що вчителька самих у хаті лишила , то зараз і хату згодні перевернути ! Де , кажу , вчителька ? — звернувся о . Лука до одного з хлопців , що стояв поблизу . — Вони … отам , — тихо , заикуючись , одмовив той і показав пальцем на піч . — Де ? — здивовано перепитав о . Лука . — На печі . — Як на печі … чого … слаба , чи як ? — нічого не розуміючи , питав о . Лука . Хлопці приходили помалу до пам'яти ; деякі почали тихенько пирскати зо сміху . — Вони засоромилися вас , та й сховалися на печі , бо були в машкарі , — сміливо й насмішкувато промовив Грицько Прокуда , вийшовши з гурту наперед . По хаті залунав зразу дитячий регіт . О . Лука мовчки пройшов од порога далі й , високо закинувши сиву бороду вгору , став заглядати на піч . Діти збилися коло його й зазирали туди - ж . Грицько проворно зіскочив на припічок , показав пальцем у куток , глянув на о . Луку й весело промовив : — Ось де вони ! . . — Анно Тимофієвно , що це з вами сталося ? — спитав о . Лука . Десь на печі почулося хлипання . — Ай — яй — яй ! — докірливо промовив він , — оце так учителька , оце так божественна вчителька ! А ви , лобуряки , оце так лекції вчите ? — почав суворо гримати на школярів о . Лука . Хлопці підняли гомін — почали виправдуватись . — Годі , годі ! — спиняв батюшка , — знаю вас … становись на коліна ! Хлопці одразу змовкли , і хто де стояв — весело гуцнули на коліна . — До порогу , до порогу ! — показував о . Лука рукою . Почовгали гуртом до порогу й вирівнялись у два ряди . — А ну злазьте сюди , панно вчителько ! — гукнув на піч о . Лука . Хлопці радісно заіржали . — Злазьте - но , злазьте , не соромтесь , — заохочував Галю батюшка , — бушували отут разом , то треба разом і кару приймати . Галя , соромлячись , проте охоче , злазила з печи , вважаючи , очевидно , цю кару цілком справедливою . О . Лука зацитькав на школярів , регіт стих , і Галя червона , як жарина , спустила додолу очі й стала в ряд школярів , що їй залюбки , по - товариськи , розсунули місце . О . Лука сів на стільці й почав вичитувати . Хлопці з лицемірно - скорботними обличчями слухали батюшку й крадькома моргали один на одного , радіючи веселій оказії . Незабаром Галя теж держала вже руки „ по швам “ , вирівнявшись , як бравий школяр , і в її очах теж поблискував уже веселий і хитрий школярський огник . 1910 . НА ЧУЖИНУ . Тиха і смутна весняна ніч , мов молода черниця . Не чути на селі ні гомону , ні співу . Все повилося в тіні . Біліють проти місяця хати з темними вікнами , — не то дрімають , не то щось думають . Може думають вони про те , що завтра рано має одбутися на селі смутнеє свято , і після того свята багато їх останеться пустками ; загуде в негоду вітер у димарі , завітає в гості лупатий сич , і буде в їх моторошно й сумно . Не дві й не три сем'ї , а мало не половина всеї громади завтра ранком помандрує з рідного села в далеку , невідому чужину — туди , де серед диких степів , як кажуть люди , гуляє з хуртовиною мужицька доля . Сьогодні вкладалися люди з своїм добром , і цілий день стояв у селі шум і гомін ; тепер усе затихло . По дворах , навантажені всяким збіжжям , стоять вози , готові в дорогу , й мандрівці останній раз лягли спочити в своїх хатах . Та чи сплять вони тільки ? . . Заскрипів засов коло чиїхсь дверей , і далеко по селі пішла луна .
Indietro Pagina 15 di 33 Pagina 15 di 33 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
