Salta il testo dell’articolo
Вот ля - гушка по до - рожке Скачет , вытянувши ножки … Шкільний , казенний настрій знову зринув між хлопцями . Максим провів рукою по спітнілому лиці , насунув на очі шапку й тихенько сховався в гурті . 1910 . ПАЦАНОК . У весняному повітрі загув вечірній дзвін , розносючи по місту людям звістку , що зайшло велике свято . Вирізалися в небі перші зірки над низенькою обшарпаною тюрмою . Сонною пусткою - руїною здавалася вона у вечірніх присмерках . А за ґратами та замками стиха шуміло — гула там підборкана молода сила . В тюрмі почалася повірка : забриньчали швидко ключами , часто загрюкали молотками об залізні ґрати . Поспішали , бо спізнилися сьогодні . В третій камері товариш Петро виряжався в дорогу . Сьогодні на прогулянці він образив начальника , якого ненавиділа вся тюрма , і тепер мусів іти до карцеру . Товариші по камері гуртом виряжали його : давали йому теплішу одежу , розсипали по - за підкладкою піджака тютюн та сірники , щоб не знайшли , коли будуть його обшукувати . Сам Петро , кремезний хлопчина з русявою борідкою , прихватком наїдався чогось аж на троє суток . Через невеликий час , одягаючись на ходу після трусу й широко ступаючи по коридору , він уже поспішався до карцеру . Слідком за ним ішов надзиратель і брязкав ключами . Стали перед маленькими , старими дверима з дірочкою - прозуркою й здоровенним висячим замком . Оцей льох , чи комірчина , по бідності тюрми , була призначена для карцеру . Загриміло залізо і двері одчинилися . Трохи пригнувшись , Петро ступив кудись у вохку й холодну темряву . Зразу тоненько дзвизнув за ним важкий залізний засов , загримів замок , і все стихло . Петро ступив далі й став обдивлятися . В маленьке віконце , густо переплетене ґратами , заглядало зоряне небо . Петро потягнувся й голосно позіхнув . — Здрастуй , товаришу ! . . за віщо це тебе ? — несподівано почувся десь з темного кутка тоненький дитячий голос . Петро здрігнув . — Ти хто такий ? — зараз спитав він . — Я — пацанок з п'ятої камери … Це добре , товаришу , що ти сюди попав : удвох буде якось веселіш . Придивившись , Петро хутко завважив , що в кутку , під стіною , щось біліло . Підійшовши ближче , він став добачати й фігуру пацанка . — А тебе - ж за віщо сюди … товаришу ? — спитав Петро , осміхнувшись . — Масалку погнав в Христа та Паску , то старший і посадив на троє суток , — хвастовито одмовив пацанок . — Як - же сидиться тобі тут , товаришок ? — розпитував Петро , сідаючи поруч з пацанком . — Ой гидко - гидко , товаришу , — таємним голосом одмовляє той . — Холодно , вохко та ще … пацюки , щоб вони видохли ! Заснути ніяк не дадуть : тільки задрімаєш — зараз так і зашарудять по ногах , по грудях … один за палець укусив ; то оце я зняв черевика та й стережу — може підкрадеться котрий , то пришию суку . Петро став витрушувати по - за підкладкою тютюн та сірники , а пацанок зразу почав без перестану щебетати . Володьку - пацанка знала вся тюрма . То був хлопчик на вигляд років дванадцяти , бідовий , непосидющий . У камері він завжди як не з надзирателем гризся коло прозурки , то на вікні коло ґрат допікав вартового . На тюремному дворі , коли виходила п'ята камера на прогулянку , його жваве цвірінчання , змішуючись з брязкотом кайданів , сповняло ввесь двір . Собі за товариша там вибирав Володька завжди якого - небудь здоровенного значного кандальщика , ходив поруч з ним , пихкаючи поважно цигаркою й переймаючи всі рухи і звички старих каторжан ; свій тюремний бушлат та шапочку він навіть намагався носити так , як вони .
Indietro Pagina 26 di 33 Pagina 26 di 33 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
