Salta il testo dell’articolo
— А чого це ви , хлопці , понадувались ? — Лист прислали нам , щоб їхали додому , — одказав за всіх Кость і позирнув на Настю . Настя стояла коло столу спиною — не повернулась , тільки плече піднялось тривожно . — Та й чого ви самі будете їхати ? — здивувалась Оксана , — поїдете всі разом — вже - ж недовго осталось . Василь замахав рукою : — І не думайте ! ми ще тут спектакль мусимо влаштувати . Обов'язково . Настя мовчала , тільки по столу сердито гриміли миски й ложки . Хлопці мнялись : — Та воно , бачте … — Що ? Кость : — Та ми вже , мабуть , і набридли вам . Може ви вже думаєте : „ і де вони взялись на нашу голову , ці дармоїди ? “ Бондариха пильно подивилась на хлопців . — Це , мабуть , у листі вам такого понаписувано ? Мовчать . Оксана нахмурила брови : — Так отож скажіть їм , хлопці , так : сидите ви тут у селі не даром — ви робите , і на те , що вас годують , — ви заробили . Це одно . А друге : чим таким я вас тут годую , щоб ви мені робили збитки ? Прийшли за стільки верстов у гості , а вас запрягли до роботи , та й напихають борщем без м'яса та огірками . Може це вам не подобається , — то инша річ , — так ви - ж сами бачите , ми люди не багаті , що є , — тим шануємо . Хлопці замахали руками . — Що ви , тьотю ? Ми зовсім , зовсім не про те . — Так ото - ж не говоріть мені не знати що , а то ще й сердитись буду , — м'якше додала Оксана . Всім було трохи ніяково . Настя стояла коло столу , червона , сердита , з сльозами в очах . Словом ні разу не обізвалась . Зам'ялась якось . XVI . Спектакль з співами , з декламаціями , і , як водиться на „ користь “ . Про це подбала Соня . Помешкання — недобудований „ хамазей “ за селом , п'єса — твір Василя на одну дію , що ставили в школі : „ На баштані “ . Дієвих осіб багато , на ролі без слів заохотили школярів місцевої чотирьохрічки ( тих , що завжди питали : „ А яка там у Київі школа ? “ „ А чи правда , що туди безплатно приймають селянських дітей ? “ „ Що там є для них помешкання , де жити ? “ ) . Головна розпорядчиця — Соня . Бігала , забувала їсти , вночі не спала . Їй було запропонували ролю — засоромилась , почервоніла , замахала руками : „ Куди мені грішній “ і смутненько зідхнула . Грати вона дуже хотіла , — боялась . Посвітили лямпи . В театрі — гудуть . За сценою одягаються , гриміруються . Всі хвилюються . Василь — спокійний , як завжди . Кругом його безладдя , суперечки — він гримірує Настю з кам'яним виразом . Його підганяють , сіпають , закидають питаннями , — він ще байдужніший , ще більш спокійний . Тільки пильно придивившись до його очей , можна було вгадати в ньому приховану напруженість , як у того вола , що з осторогою вивозить снопи з грузької нерівної дороги . За сценою гамір — стукотять ногами . Соня стражденно : — Починайте ! та починайте , ради бога ! Настя не встоїть у руках у Василя , тупає ногами : — Швидше ! швидше ! Василь приплющує одне око , як на малюнок . Тягне : — У … успіємо ! Одступив крок назад , повільно милується на своє малювання . Розмалював сестру до свого смаку . Всі на мить примовкли — очей не одведуть . — Як картина ! Василь гордо витирає руки : — Оттепер можна й третій дзвоник давати ! Підняли завісу . Соня припала до лаштунку , за серце взялася , аж зблідла . Кинулась , аж присіла . Раптом замовк Валя суфльор , шарпаючи нервово листками рукопису . На сцені — мовчанка . Соня вхопилась руками за голову , бігає : „ скандал ! “
Indietro Pagina 31 di 36 Pagina 31 di 36 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
