Salta il testo dell’articolo
НА ВІРУ ПОВІСТЬ I Гнат сидів у корчмі за столом , підперши голову рукою . На столі перед ним стояла пляшка з двома - трьома чарками недопитої мутної сивухи . Невелика чарка з грубого зеленого скла лежала перекинута коло жидівського калача . Гнат частував сусіда Івана ; але Івана хтось покликав , і Гнат лишився сам . В корчмі було мирно , як щонеділі . В дверях раз - у - раз з'являлись постаті чоловіків у довгих свитках та високих шапках , парубків у коротких чугаїнах , гарних поясах та брилях . Молодиці , одягнені в червоні та сині спідниці гарячої барви , в коротенькі байові « гвавтики » , маяли розкішними кінцями квітчастих хусток та побрязкували разками коралів . Ішли пити до корчми , йшли й по горілку , ховаючи пляшки в рукав чи за пазуху . Шинкар і не вилазив зі свого загратованого дерев'яними гратками « ванькирчика » . Він усе точив із барильця та подавав половинчики , кватирки , півока , ока . Піт великими краплями котився на його руді вуса , і він обтирав його рукавом сорочки , поглядаючи на гостей хитрими сірими очима . В корчмі було душно й висіла імла . Попід стіною за столом сиділо кілька чоловіків та кругловида гладка жінка . Чарка кружляла по черзі , бесіда переходила в крик , рухи ставали жвавішими , обличчя горіли . Гладка молодиця обмахувала червоне лице червоною хусточкою й приязно осміхалась на всі боки . Деякі чоловіки смоктали люльки , і дим здіймався догори синіми струмочками . Запах горілки , змішавшись з важким духом бакуну , наскрізь прочадів чорні стіни корчми . Несказаний гомін широкими хвилями вилітав з корчми крізь відчинені двері та вибиту шибку в вікні . І чого не було в тому гомоні ! І гучна людська гутірка , і жалібний голос пісні , і плач п'яної баби , і писк жидівської дитини . Бадьористі звуки скрипки та цимбалів долітали до корчми зза стіни , де хлопці наймали музики дівчатам , і змішувались з празниковим п'яним галасом . А Гнат сидів , підперши голову рукою , й нікого не чув . Він дивився на стовп сонячного променя , що , продершись крізь вікно , ліг на стіні чотирма золотими плямами . Сонячне проміння пригадало йому один щасливий день в його житті . Це було торік у такий самий веселий майовий день . Він стояв у садку під яблунею , вкритою білим цвітом , і говорив з любою дівчиною . Вона осміхалась до нього , казала , що любить його … « Піду за тебе , присилай старостів » … З радощів він мало не збожеволів . Та й як його не радіти , коли світ зразу покращав : і сонце веселіше засяло , і пахощі з садків покотились хвилями , і озимина нічогенько показує на цей рік , і сусіда Іван справді добрящий чоловік , — отак , хрін його знає , за що й посварилися … Щастя не вміщувалось у серці , щастя розривало груди ! Та чи довго ж тішився він тим щастям ? От прийшло лихо і , мов корова язиком , злизало щастя ! . . Така вже його доля … щербата , мовляв . Кажуть — діти щасливі : дитина не знає біди , не знає лиха . Пусте ! Скільки сягає його пам'ять у час дитинства — усе не вбачає він себе щасливим . Вже на сьомому році почав він помагати батькові в господарстві . Далеко ще до світа , а вже батько будить вставати — худобу пасти чи в поле йти орати за погонича . Господи , як не хочеться лишати нагрітого місця , як тяжко розлучатись з солодким ранішнім сном !
Indietro Pagina 1 di 40 Pagina 1 di 40 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
