Salta il testo dell’articolo
І окопи копали , і в « холодній » ночували , а згоди не було між ними . Вони були мов чужії . На третій день старшина покликав їх до себе . Вони стояли на своєму : їх ніхто не присилує жити вкупі . Старшина пильно глянув на їх . — А йдіть ви собі на всі чотири вітри , бо їй - же - богу битиму ! — крикнув він . — Отакеє то діло ! Що ти вдієш з запеклими ? . . Гнатові та Олександрі не треба було казати цього вдруге : вони вийшли з волости й подались різними шляхами додому . III Був чудовий ранок . Свіжа рослинність блищала під блакитним небом проти сонця . Зеленою левадою побігла стежечка аж до ставка . Стежкою йшов Семен Караташ . Він тількищо підголився шматком старої коси й підголена борода біліла проти засмаленого обличчя . Семен ішов купатись . Подихав свіжий вітрець ; по ставку плигали маленькі хвильки і сріблом блищали на сонці . Здавалось , що на дні ставка кипіло срібло , що гарячі бризки розтопленого срібла підскакували догори та продирали рівний поверх води . Ставок блищав , аж очі боліли глянути на нього . Ластівки вились над ставком і от - от не черкались крилом блискучої хвильки . Від берега , під вербами , вода була наче зеленаста . Маленькі хвильки рівно котилися , ласкаво мили берег . Хлюп - хлюп ! . . хлюп - хлюп ! . . Семен почав роздягатись . Борода свербіла після голення , і він , мацнувши шершаву бороду , згадав , чого сьогодні так чепуриться . Адже він нині сватається вчетверте ! Так , учетверте . Він поховав три жінки . Коли вмерла перша жінка , він сказав собі , що не ожениться , бо не знайде такої вірної та коханої дружини . Однак , хто його зна як , одружився вдруге . Вмерла друга — і він закаявся женитись , щоб знову не взяти такої лихої на своє безголов'я . Але оженивсь і втретє , бо треба було матері малій сирітці . Поховавши третю , писав він супліку до архірея , щоб йому позволено одружитися вчетверте . Від архірея не було ніякої відповіді , а тим часом валилась необмазана хата , не було кому зварити ложки страви , не було до кого обізватися словом . Піти до зятя на друге село не хотілось , бо зять — чужа людина , а чужий хліб гіркий ; та й нащо того чужого хліба , коли є свій , є й хата , є й город , і поле — мовляв , ціле хазяйство . Та що з того , коли хазяйство те аж плаче без господині ! Вже й самому Семенові дійшло до плачу , та добрі люди нараяли жити на віру . Може , й справді так буде краще . Бог простить , що без шлюбу , бо на думці нема нічого грішного , а погибати людині марне не слід . Та й славну жінку наглянув собі ! Мотрю Левкову . Не так то стара , хоч і поховала трьох чоловіків , літ сорок п'ять - шість буде , а що роботяща , що запопадлива — те й сказати трудно . Правда , любить випити чарку … Та що ? І це не біда , бо буде до кого випити , буде до кого й промовити : « дай Боже ! » Семен був веселий . Роздягнувшись , він підійшов до води і глянув у тиху воду маленького плеса , що заховалось межи зеленими рамами низенького верболозу . З плеса визирнуло до нього невелике кругле обличчя з підстриженими сивими вусами , червоним носом та добрими сивими очима , що погоже дивились на світ спід густих та довгих брів .
Indietro Pagina 15 di 40 Pagina 15 di 40 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
