Salta il testo dell’articolo
Була тепла , ясна осінь . Настя йшла садками до Мотрі . Осіннє повітря було прозоре , тихе . На заході , під безхмарним небом , стояло здорове золоте сонце . Під його скісним промінням золотом сяло жовте листя лип та берез . Здавалось , що якийсь чарівник , як у казці , убрав дерева в щиро - золоті шати . Падало жовте листя , а здавалось , що то золото капає на землю з дорогих шат . Червоні , як у кров умочені , черешні полум'ям горіли на сонці . Земля під ними була вкрита червоним листом та червоніла , як полита свіжою кров'ю . Зеленіли темним листом крислаті яблуні , рожевіли делікатними сутінями грушки . На вербах листя порідшало , поблідло і здавалось здалеку , що вони тепер лише розвиваються , як на провесні . Сухе листя дощем спадало з дерев , черкалось об гіллячки і шелестіло . Під ногами шелестіли цілі замети сухого покрученого листя . Насті вподобався той шелест , і вона зумисне розривала ногами купи сухого листя . Її вражала розкішна картина осінньої природи , обсипана сонячним промінням під чистим блакитним небом . На серці в Насті було тихо та весело . Мотря доїла корову . Відборонюючись від уїдливого Рябка , Настя привіталась до Мотрі . Вони розбалакались . Видоївши корову , Мотря занесла дійво до хати й показала Насті своє хазяйство . Опріч рябої корови , було ще два перістих підсвинка та одинадцятеро зозулястих курей . На їх обійсті ведеться лишень худоба рябої масті . Ні чорної , ні білої , ні рудої — іно рябої . Була одна чорна курка , така несуща курка , та що ! — запіяла півнем і треба було голову втяти . А в Семена ще за другої жінки руда корова згинула на третій день , як з ярмарку привели . Отак вона хазяйнує , хвалити Бога , і звикла вже до хати та до свого діда . Живеться та хліб жується . А Насті — чи добре у Гната ? Чи жалує її Гнат ? А чи піде вона на сватання до Зіньки Василишиної , бо то ж її близька родина ? Настю щось стиснуло коло серця . Її не просили на сватання . « Мабуть , тим , що я живу на віру » — подумала вона . Їй чогось зразу стало жалко та сумно . А чи чула вона , що Олександра нахваляється вигнати її з Гнатової хати ? « Я , каже , тую розлучницю за коси витягну з хати . Буде вона знати , як розлучати чоловіка з жінкою ! » Настя прийшла додому сумна і цілий вечір проплакала . Гнат помітив її заплакані очі . Він став питати , чого вона плаче . Настя довго не хотіла говорити , а далі , ридаючи , розказала Гнатові , що Олександра нахваляється за коси волочити її з його хати . — Я задушив би її , як гадину ! — сказав Гнат , здвигнувши тонкі брови . V Розпечене повітря пашіло жаром і , здавалось , затаїло дух , не дихало — так було тихо . Великий лан буряків зеленів проти сонця молодою бутвиною . Здалеку здавалось , що межи зеленою бутвиною рядками процвітають здорові червоні квітки . То червоніли пов'язані квітчастими хустками голови сапальниць . Коло кожного рядка молодиць стояв « наставник » . Він пантрував , щоб сапальниці не лінувались та добре обгортали землею кожний буряк . В одному рядку межи молодицями була Олександра . Вона бігала на друге село сапати панські буряки , бо на буряках було весело . І справді , молодиці жартували , сміялись , співали пісень , аж луна розлягалась по полю . Олександра перед вела . Вона зачіпала « наставника » , не старого ще чоловіка з довгими , білими , як льон , вусами на червоному виду . « Наставник » ходив вздовж рядків та все намагавсь , щоб скоріше сапали . Молодиці ще нижче похилились над сапами , одна лише Олександра стояла , спершись на сапу , рівна , як свічка . — Сапайте , молодиці , сапайте , — передражнювала вона « наставника » , — бо вже сонце високо , а зробили мало ! — а сама стояла рівно , як москаль на муштрі .
Indietro Pagina 27 di 40 Pagina 27 di 40 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
