Salta il testo dell’articolo
СОЙЧИНЕ КРИЛО Із записок відлюдка Завтра новий рік і заразом сорокові роковини моїх уродин . Подвійний празник . А бодай — подвійний пам'ятковий день . І я надумав стрітити його незвичайно , празнично . Ха , ха , ха ! Празнично ! Що таке празничне стрічання нового року ? Шумне товариство , молоді жіночі голоси , мов срібні дзвоники . Старші панове гудуть , мов дуби в теплому вітрі . Світло салону . Звуки фортеп'яна . Хор , пісні , соло … Декламація , брава , оплески . Жарти . « Кришталева чаша , срібная криша » … Наближається північ . Починає бити дванадцята . Всі підносять чарки , вихиляють душком , а батько родини кидає свою додолу . Нехай так пропадає всяка турбота ! Бреннь ! І раптом гаснуть світла . Всі запирають у собі дух . Бам … бам … бам … Числять до дванадцяти . Най жиє новий рік ! Най сяє нове щастя ! Світла ! Музика . Пісні . Нові чарки , нові тости . Поцілуї . Радість і стиски рук … Діти , діти ! Та що балакати ! І я там був , мед - вино пив . І я колись стрічав отак врочисту хвилю , сміявся і радувався назустріч тій примані , що зветься новим роком . І до мене простягалися теплі руки , сміялися блискучі очі , шептали солодкі слова не одні малинові уста . І я вірив , мріяв , любив . Тонув душею в рожевім тумані , будував золоті замки на вітрі , вважав окрасою життя те , що було лише конвенціональною брехнею … Минулося . Сороковий рік життя , так як і тридцять дев'ятий і тридцять восьмий починатиму зовсім інакше . Відлюдком , самітником . Та цим разом попробую празничніше , краще , гармонійніше розпочати його , як двох попередніх років . Поперед усього до чорта меланхолію ! Двох попередніх років я ще був новаком у твердій школі самоти . Ще не порвав усіх ниток з минулим і теперішнім . Ще щось тягло мене кудись . У душі ще не вмерла була та мала дитинка , що плаче до мами . Тепер це вже скінчилося . Давні рахунки замкнені , давні рани загоєні . Де колись хвилювало та бушувало , тепер тихо та гладко . Сьогоднішній празник буде заразом перший тріюмф мойого нового світогляду , нової життьової норми . А ця норма — старе Горацієве : Aequam servare mentem . Без оптимізму , без зайвих надій , бо оптимізм , це признак дитячої наївности , що бачить у житті те , чого нема , і надіється того , чого життя не може дати . Без песимізму , бо песимізм , це признак хоробливої малодушности , це testimonium paupertatis , яке сам собі виставляє чоловік . Без зайвої байдужности і без зайвого ентузіязму ! Без зайвого завзяття та жорстокости в життьовій боротьбі , але й без недбальства та слямазарности . У всьому розумно , оглядно , помірковано , і поперед усього спокійно , спокійно , як годиться сороклітньому мужові . Дурень , хто на порозі сорокового року життя не пізнав ціни життя , не зробився артистом життя ! Я пройшов важку школу , і здається , навчився в ній дечого . Я погубив багато квітів по життьовій дорозі , похоронив багато ілюзій , та охоронив коштовний плід і виніс його зі всіх катастроф , як Камоенс свою епопею з кораблекрушення , а це власне ту вмілість жити і насолоджуватися життям . Жити для себе самого , з самим собою , самому в собі ! Життя , це мій скарб , мій власний , єдиний , якого найменшої частинки , одної минутки не гідні заплатити мені всі скарби світу . Ніхто не має права жадати від мене найменшої жертви з того скарбу , так як я не жадаю такої жертви ні від кого .
Indietro Pagina 1 di 62 Pagina 1 di 62 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
