Salta il testo dell’articolo
« До побачення » . Так вона кінчить . Та невже ж це можливе ? Невже для нас , розділених так многими могилами , є якесь побачення ? Ні , не вірю ! А понад ті могили пливе рікою одно велике неперерване страждання . І мучить нас . До побачення , серце ! Приходь , приходь ! Що врятувалося , переходячи через стільки могил , що лишилося живе в наших серцях по стільких руїнах — нехай живе ! Нехай надіється ! Та ні , мабуть не для нас надія ! Не для нас весна . Ми змарнували , поховали її . Нашої весни не воскресить ніяка сила ! Де ти тепер ? Чи все ще там , у тім кривавім Порт - Артурі , серед ранених та призначених на загибіль , сама носячи своє велике кладовище в серці ? Чи може давно вже твої кості розмиває бурхливе Жовте море ? Чи може знов доля викинула тебе в широкий світ , у сибірські тундри , в китайські брудні передмістя , вкинула в болото і грається тобою , як забруканою , попсованою забавкою , поки не кине десь на смітнику ? Голубочко моя ! Де ти , озовися ! Нехай у цю новорічню годину хоч дух твій перелине через мою хату і торкне мене своїм крилом ! Нехай його подих донесе хвилю дійсного , широкого , многостраждущого життя в моє слимакове , паперове та негідне існування ! Може й я прокинуся і стрясу з себе ті пута і рвануся до нового життя ! Дзінь - дзінь - дзінь ! Дзвоник у передпокою ! В цю пору ? Що це таке ? Телеграма ? Івась мабуть спить уже ? Та ні . Чую , відмикає . Якийсь гомін ! Що це ? Хто це ? До мене ? В таку пору ? … Кроки в сальоні . — Це ти , Йвасю ? — Я , прошу пана . — Ти ще не спав ? — Ні , прошу пана . Читав досі . — Що там таке ? — Якась пані в передпокою . Конче хоче бачитися з паном . — Пані ? стара ? молода ? — Не знаю . Завуальована . Я перепрошав , не хотіла йти . Скинула футро . Там холодно , а вона сидить у такій легкій сукні , червоній з білими цятками … — Проси ! В лютім 1905 . БАТЬКІВЩИНА ( Присвячую Високоповажаному Хведору Вовку на спомин нашої спільної мандрівки 1904 р . ) Нашого товариша Опанаса Моримуху прозвали ми ще в гімназії Батьківщиною , — не на честь популярної газети « Батько ̂ вщини » , яка тоді ще не виходила , а з іншої причини . Він мав звичай , коли говорив про свойого батька , називати його « батьківщиною » ; так само матір поза очі називав « материзною » , стрийка « стрийщиною » , і загалом любив жартом перекручувати , або як він казав « підплішувати » мову . Він степенував добрий , ліпший і ліпшіший ; силкувався написати цифрами число кільканадцять , міцно обстоював за численням днів назад : нині , вчора , позавчора , яко ́ сь , позаяко ́ сь ; боровся з учителями за різницю між словом повітря , яке вважав рівнозначним із німецьким die Pest — чума , і « повітє » , що мало значити die Luft , — одним словом , був незвичайний майстер від язика . Він один у цілій нашій гімназії вмів не тільки говорити по - бойківськи , бойківськими словами , формами й акцентом , але знав характерні нюанси говору майже кожного села в околиці Дрогобича . Він приніс і пустив у курс такі діялектологічні перли мазурського говору з Рихтич , як « zaprzyj dżwirże » , що мало значити « запри двері » і « wyżeni imienie na zagumienie » , що мало значити « вижени худобу ( « імінє » в підгірськім діялекті ) на пасовисько » . Він був добрий ученик і добрий товариш , загально люблений задля свойого доброго гумору , дару удавання різних голосів та висловів , та незліченої сили приказок та дрібних оповідань і анекдотів , якими в хвилях веселости щедро пересипував свою мову .
Indietro Pagina 26 di 62 Pagina 26 di 62 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
