Salta il testo dell’articolo
ЩУКА В похиленім у воду корчі при березі , обслонена крутими лозовими гілляками , лежить здорова щука . Вона спить . Помаленьку вона рознимає свою пащеку і випускає воду зівами . Лежачи животом на м'якім намулі , вона легесенько грає в воді червонуватими крилами і хвостом . Її відкриті очі не бачуть нічого . Вона спить , як добре поліно , а в її риб'ячім мізку мов легенькі хмарки пролітають невиразні мрії . Ось в її уяві мигнув учорашній клень . Бестія собача ! Як добре вона засіла була на нього в шуварі ! Цілком укрилася . І він не бачив її . Риючись своїм тупим ротом у намулі , він наблизився до неї зовсім , зовсім … І вона раптом кинулася на нього , та що з того ! В однім перечислилася . Клень був крихітку за великий для її пащеки . Вона на хвилинку почула його голову між своїми зубами . Але в тій хвилі клень махнув хвостом , крепко вдарив ним воду і торкнувши її головою в живіт , шмигнув у корч . От бестія ! От поганець ! Щука кріз сон гнівно замахала підчеревними крилами і посунулася півцаля наперед . При тім вона наторкнулася носом до гіллячки і прокинулась . Риб'ячий мозог не вдержує вражінь так , як наш . Прокинувшися , щука вже не тямила того , що їй снилося . Не рушаючися з місця , вона повела тим оком , що гляділо до плеса . Що то там чувати ? Чи не воює проклята видра ? При згадці про видру у щуки затремтіло хребетне крило . Там на хребті в неї ще болів шрам від видриних зубів . Щука вже не тямить докладно , коли це було , — її пам'ять не сягає дальше вчорашнього дня , — але страх перед видрою , це в неї не нинішнє або вчорашнє вражіння , а відвічна , родова традиція , що разом із нею викльовується на світ із матірньої ікри . В тім страсі щука родиться й виховується . Той страх гонить її весь вік , не покидає ні вдень , ні вночі . Правда , вдень цей ворог не такий страшний , удень він і сам звичайно мусить ховатися перед іншими , сильнішими ворогами , то й щука вдень у воді пан . Але вночі ! Вночі щука спить , а видра гуляє . І ось від тисячних поколінь у неї набирається мудрість , як хоронити себе вночі від видри . Хоч яка приятелька широкого плеса , глибоких вирів , вільного водяного простору , щука на ніч з нужди та з мусу ховається попід береги , в шувар або в ломаччя та гілляччя , шукає таких криївок , де б видра не могла добачити її , або навіть добачивши не могла б несподівано дістати її в лапи , мусила б продиратися до неї , бовтатися — і збудити свою жертву та нагнати її до втеки . Недвижно лежить щука на своїй м'якій постелі , ослонена крутими лозовими гілляками . В плесі тихо . Сонце недавно зійшло і скісним промінням золотить саму середину плеса , лишаючи в тіні саме той берет , під котрим лежить щука . З холодної води підіймається проти сонця легесенька сива пара . Тихо - тихо сковзається вода в плесі , гладка мов зеркало . Не чути нічогісінько . Ні один найменший рух не ворушить водяного спокою . Дрібнесенькі рибки , що вдень тисячами снуються під поверхнею води і щохвилі витикають свої ротики на повітря , тепер ще сплять по криївках . Он тут безпосередньо під щукою , на гладкому глинистому дні дрімає ціла череда товстопузих ковблів . Вони лежать один коло другого , грубенькі і красенькі , мов курята на сідалі . Щука ширше рознімає рот , побачивши їх . Смачні бестіони , нема що казати ! Але їй ще не пора снідати . Ще вода холодна , в жолудку ще чує решту вчорашньої плотиці , а в холодній воді вона не травиться так швидко . А про те сам вид тих невинних , товстеньких та повільних ковблів розрадував щучине серце .
Indietro Pagina 48 di 62 Pagina 48 di 62 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
