Salta il testo dell’articolo
Андрій знов мовчки розстібнув гаманця і став колупати в йому , але вже не з тим посміхом і запалом , що раніше . — Скільки там ? — похмуро кинув він до Гриця . — Ха - ха - ха ! — зареготався Трохим . — Ховайте скоріше ті , що дав , бо одбере . Андрій спалахнув і зненависно подивився в той бік , де сидів Трохим . — Та плюнь на його ! — миролюбиво взяв Андрія за лікоть Юхим , — він тільки так собі … дражниться … з тебе … От сядьмо собі тут … О ! . . Ти хочеш нас частувати ? Х - м … Нас … один , два , три , чотири … одинадцять чи дванадцять чоловіка … півкварти на всіх ? Чи по чарці хоч буде ? Стій , стій … хіба я кажу , щоб ми всі понапивались , як свинюки ? От тобі й маєш . Чарку , другу … от і харашо ! Да - а … А коли нема й по чарці , то чи стоїть гроші кидать по - дурному ? Так уже карбованця кинь їм межи зуби та й ще прикажи до цього : « Нате , мовляв , та знайте мою ласку ! » … О … Оце я понімаю . А як , виходить , що тільки , значить , подражнити , дак і заходу жаль . Дід Юхим пильно скоса подивився на Андрія , що знов , хапаючись , колупав у гаманці . Вийнявши звідти ще скількись монет , він гордо подав їх Грицеві й додав : — На всі . Гриць подивився на Андрія , на Юхима і знов на Андрія , що держав гроші . Потім , усе таки не зовсім довіряючи , взяв монети і , здвигнувши плечима , озирнувся до Софійки й Кіндрата , що пильнували всього того . — Не вірить ! — моргнувши Андрієві на Гриця , усміхнувся Юхим . — Та цілого , брат , карбованця дав ! — крикнув Гриць , перелічивши гроші . Потім , махнувши у себе над головою кулаком , крутнувся , кинувся до полу й почав хутко одягатись . — От тобі й хазяйський син ! — гукнув він до Трохима з таким виглядом , який ніби говорив : « Я ж тобі казав , який це чоловік ! » Але Трохим тільки міцніше стулив зуби , через що усмішка здавалась тонкою , як кінчик добре виклепаної коси . Гриць одягся і , на ходу підперізуючись , весело побіг із хати . II . У кухні затихла , потім знов зачалась балачка , але Трохим уже не мішався : він мовчки сидів і постукував пальцями по столі . Зате Андрій якось занадто вже розвеселивсь : балакав , жартував , ганявся за Софійкою і дзвінко , як хлопчик , реготався на всю хату . А рум'янець ще більше червонив йому щоки і наче визирав з живих очей , які стали ще живіші й блискучіші . Він навіть почав учити Тікая стояти на задніх лапах , але зараз же покинув і знов завів цілий гармідер із Софійкою . Солома в грубці спалахнула веселим полум'ям , з казана здіймалася все густіше пара і , лоскочучи роздратований апетит , розходилася по хаті й змішувалася з димом в якийсь особливий , гострий дух . Навіть Тікай не витримав його сили і став пильно дивитись до Килини , замість хвоста ласкаво покручуючи всім задом . Але Килина навіть не помічала його . Вона задумливо , дивлячись кудись за мисник своїми великими , спокійними , як у вола , очима , мішала в казані і , здавалось , нічого не бачила , навіть Андрія , який чогось усе спинявся біля неї й навіть ненароком торкався її поважної дужої постаті . Вона тільки злегка одхилялась і все дивилась за мисник . А Тікай усе не зводив з неї очей і крутив задом .
Indietro Pagina 7 di 67 Pagina 7 di 67 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
