Salta il testo dell’articolo
V . Прокинувся Юхим від якогось штовхання у бік . Підвівши голову , він озирнувся і зразу перед собою побачив бліде , довгасте , худорляве личко Маринки , що , стоячи біля нього на колінах , дивилася просто на його своїми широко розплющеними синенькими оченятами . У хаті було жовто від сонця , що заходило й наче на прощання кидало в віконце декільки своїх червоних променів . — Ти чого ? Що тобі ? — спитав дід , спираючись на лікоть . Маринка боязко подивилась на нього , потім спустила очі додолу , потім знов , наче збираючись щось сказати , глянула йому в лице і знов нерішуче похнюпилась . — Та що таке ? — здивувався Юхим , придивляючись пильніше до неї й до якогось незвичайного виразу її лиця , на якому тепер виднілось , крім страху , ще більше тої завзятої впертости й злісної одваги , що ще вранці відблискувались у її погляді . — Та що ж ти мовчиш ? Чого будила ? Маринка знов з - під лоба глянула на нього і , похнюпившись , тихо , ледве чутно , але твердо промовила : — То я вкрала миндаль … І глянула знов у лице йому . Дід аж сів на постелі і , високо піднявши брови , широко розплющив очі на неї . — Ти … вкрала … — нарешті скрикнув він , але не договорив і хутко оглядівся по хаті . Не було нікого , тільки на другому кінці полу біля лежанки лежав прикритий кожухами слабий Панас , якому певне не було чутно нічого . — Ти вкрала миндаль ? — тихіше , але все таки здивовано повторив Юхим , нахиляючись і якось придивляючись до неї . — Украла … — не підводячи очей , прошепотіла Маринка , мнучи дрижачою рукою рукав « пальта » , яким був укритий Юхим . — Ти ? — Я … — Миндаль ? . . — Атож … Дід аж у бороді почав чухатись . — От тобі , брат , і той … і припорція ! — скрикнув він і мовчки став дивитись на Маринку , яка то позирала на нього , то прудко бігала очима по полу , то дивилась собі на коліна . — І так таки не побоялась : пішла , взяла та й усе ? — спитав він . — Атож … Дід знов якось і заклопотано , і стурбовано , і разом з тим здивовано почав чухатися в бороді , дивлячись на Маринку . — Да - а … ето , брат , той … Х - м … Припорція . Як же ти брала її ? — Так . Він спав , а я прийшла та й узяла . — Значить , ти вже раніш дивилася за ним , де він ляже , де положить … чи як ? — Атож … — Х - м … От тобі й Маринка ! . . Ну , а для чого ж ти взяла її ? — раптом спитав він , пильно дивлячись на неї . Маринка хутко підвела очі й трохи здивовано глянула на нього , але , зустрівшись із його поглядом , забігала по хаті очима й тихо , похмуро промовила : — Так … — Ну , от тобі й маєш ! . . « Так » … Хто ж таки « так » таке робить ? Для чогось же ти брала ? Маринка трохи помовчала , погладила пальцями рукав « пальта » й проговорила : — Продамо … та купимо хату … Утечем од панів … Ви та я … Я її заховала … — І несміливо й разом з тим уперто і з надією подивилась на Юхима . Той мовчки роздивлявся на неї , мов уперше бачив її . Потім , також ні слова не кажучи , поволі скинув з себе « пальто » , зліз з полу і , шукаючи в кишенях люльку , став задумливо ходити по хаті . Волосся круг лисини йому позадиралось догори , борода накудовчилась , розтріпалась , але він навіть і рукою не провів .
Indietro Pagina 39 di 67 Pagina 39 di 67 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
