Salta il testo dell’articolo
ЗАВІСА . КАРТИНА II . Глухе підземелля в панському будинкові , муроване . Горить одна свічка . Скрізь без ладу розстановлені меблі : стільці , ослонці , канапа . На столі лежить старовинна зброя : іржаві шаблі , пістолети , стара рапіра , патронташі і инше . На канапі з пов'язкою на голові напівлежить пані Люба , грається з щенятами , коло неї на ослончику стоять ліки : каламарчики , пуделечка , графін із водою . Проти неї , схилившись ближче до свічки , читає стиха книжку пан Душечка . Панич Стась переглядає коло столу зброю , щось собі сердито бубонить . Далі на канапі сидять Олізар і панна Ромця , помалу говорять проміж себе , боязко жартують . Двоє дверей : одні маленькі потайні , другі більші — підперті кіллям . I . Пані Люба ( перестає гратися із собачям , швидко підводить голову , прислухається ) . Чи мені знову почулося , чи хтось таки стукає ? ( Всі примовкли одразу , слухають ) . У весь день у голові шумить : все здається , ніби хтось стукає . Стась ( спокійно ) . Мамо , випий краще своїх крапель — у тебе нерви заспокоються . Пані Люба . Та ні - ж - бо ! — Таки щось стукає — прислухайтесь краще ! ( Знову прислухаються ) . Панна Ромця ( сконфужено ) . Прошу вибачити мені , — це я стукала черевиком . Пан Душечка ( до пані Люби ) . Знаєш , серце , — ти справді дуже змучена , коли полохає тебе кожний шелест . Тобі спочити треба . Вкладайтеся ви з Ромцею тут спати , що вже бог дасть , те й буде … ( Зітхає ) . А ми підемо до покоїв і все зробимо , що можна буде зробити . Стась ( роблено позіхаючи ) . Дядю , нащо такий сльозливий тон ? — підемо всі на верх і будемо спати кожний на своєму місці . Взагалі мені здається , що увесь цей переполох передчасний , безпідставний . Пані Люба . Чи безпідставний , чи ні , а все - ж краще перебудемо його уже всі в гурті … Стась . Коли вже тобі так сподобалося тута — то будемо сидіти ще одну ніч . Пані Люба . Не заводься , Стасю , — буде вже . ( До пана Душечки , позіхаючи і кутаючись ) . Ну , будемо читать далі . ( Пан Душечка протирає окуляри , знову береться до книги ) . Стась ( іронічно ) . І коли це у дяді явилась така охота до філософії ? Пан Душечка ( наставительно ) . Послухай мене , мій любчику , — зовсім немає тут із чого сміятись . У тяжку годину серйозні люди завжди знаходили і втіху і спокій у філософії . А тепер - же такий час , що треба до всього бути готовими — ховатися з цим немає чого . Пані Люба . Справді , Стасю , облиш цей тон . Стась ( сердито ) . Ну , годі вже — не буду . ( Павза . Пан Душечка читає . Стась буркоче сам собі , чортихає ) . Тут тобі якісь таракани лізуть за шию , спускаються пауки мало не в рот , жаби вистрибують . Чорт - би забрав того Кармелюка з усім його корінням . Пані Люба . Я - ж тебе прошу , як доброго , залишити хоч на сьогодня свою звичку . Стась . Що - ж це за свято таке у нас сьогодні ? ( Глузливо ) . Ах , я бач забув . Вибач мені , мамуню , це - ж нам сьогодні треба бути в добрій злагоді із паном богом . Пані Люба . Грубіян ! Стась . Такий я вже вдався . Такий і буваю завжди , — не міняюся . От мене дуже дивує ця несподівана одміна твоєї вдачі : звідкілясь надійшло миролюбіє , голубина благодушність , молитовність . А мені справа здається більш простою і ясною : коли немає надії одбитися збройно од розбійників , тоді … Пані Люба . Що - ж тоді ?
Indietro Pagina 8 di 22 Pagina 8 di 22 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
