Salta il testo dell’articolo
ЯК ЮРА ШИКМАНЮК БРІВ ЧЕРЕМОШ I Юра Шикманюк прокинувся з глибокого , важкого сну . Заспаними , підпухлими очима він почав поводити , нагадуючись , де він , і що з ним діється . Довкола було тихо , а сам Юра лежав у глибокім сутінку . Не відразу можна було й пізнати , що це таке довкола нього . Тільки прочунявшися зовсім і вдивившися добре перед себе , він пізнав , що він лежить під оборогом , заритий усім тілом у сіні , поринаючи навіть головою в гущавині м'яких , пахучих стеблин . Він підвів голову і зирнув крізь невеличку щілину між острішком оборога й натоптаним у ньому сіном . Крізь щілину видно було шматочок заходового неба і той шматочок був червоний , як кров . — Сонце заходить ! — пробуркотів Юра , — саме в добрий час я пробудився . Але то сон твердий був ! І він усе ще не рушаючися з місця , почав протирати очі , ліниво виймати стебла соломи з вусів , із - за пазухи , і раптом йому пригадалося все , що з ним було вчора й сьогодні і що завело його сюди уверх , далеко від села на відлюдну поляну і заставило його проспати цілу Божу днину від самого ранку — робучу , літню днину , довгу як гуцульська недоля . Вчора він був у Косові , ставав до права з Мошком Галапасом ( це було таке прозвище , а на правду Мошко називався Готтесман і програв . Іще вчора він хоч про людське око був господарем , власником хати й ґрунту отам унизу над Черемошем — маленької хати й трьох прутів ґрунту , — а все таки мав щось , мав , де притулити голову . А бодай так могло здаватися збоку . А сьогодні він не має нічого крім того , що на собі , крім оцього старого сардака , широкого череса та важкої керманицької сокири за чересом . Навіть оця полянка й оцей оборіг і оце сіно , де він лежить — усе чуже і він заліз сюди крадькома , зарився в сіно , ховаючись від людського ока і дожидає , поки зовсім смеркнеться , щоб аж тоді встати зі свойого леговища і йти вниз , у село , і зробити те , задля чого він учора ніччю , верхами та лісовими стежками причвалав сюди з Косова . Йому не лишилося нічого на світі , і він не бачить перед собою ніякої мети життя . Він удівець — жінка вмерла два роки тому і з нею розбилося все його життя . У нього був один син , уже давно жонатий і відділений ; Юра дав йому п'ять прутів поля , дещо маржини , хату й обійстя , а собі лишив ще три прути край села , поклав там хатчину й доживав свойого віку з жінкою . Гей , доки жила небіжка , доти ще було сяк - так . Старим багато не треба . Юра заробляв у бутинах , то ходячи з дарабами до Кут , — стара поралася коло хати , і все йшло добре . І син , і невістка , і їх діти часто навідували їх , доглядали , допомагали не раз у роботі , хоч не без того було , щоб і самі не покористувалися від старих чи то зайвим крейцаром , чи хлібом , чи молоком . Звичайно , старим багато не треба , а в сина дрібні діти , а хазяйство невеличке .
Indietro Pagina 1 di 57 Pagina 1 di 57 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
