Salta il testo dell’articolo
Страшне , гнітуче вражіння зробила ця пісня на Ежена . Він похилив голову , мов під обухом , і всякі ясніші думки меркли та розліталися , мов листя , в одній хвилі зварене лютим морозом . — Ось образ того життя , яке мене жде , — прошептав він , — ось образ тої дороги , по котрій мені прийдеться йти аж до гробу . І за що ? Чи ж не досить уже я витерпів ? Яка справедливість може жадати від мене ще більше мук ? Ні , ні , ні ! . . Він поволі забувся і з шепту перейшов до голосної бесіди . Аж нараз арфярка , що зачудовано ввесь час гляділа на нього , бренькнула в струни й тим перервала його монолог . — Ага , я й забув , що ти тут , — похопився він і , видобуваючи з кишені всі дрібні гроші , які мав , зсипав їх арфярці в подолок . Ще з більшим дивом поглянула дівчина на купу срібняків . — Нане , — сказала вона , — це забагато для мене ! Десята частина того — і то було б забагато . Я не заробила такої суми . — Не заробила ? Це що за слово ? — сказав Ежен здивовано і собі ж позираючи на неї . — А хіба я заробив на неї ? Я й стільки не заробив , що ти ! — Е , але пан можуть її мати , бо — пан ! . . Але пан , видно , щось слабі , — я збігаю по доктора . Ежен мимоволі всміхнувся на її бесіду , переплутану „ панами ” , і сказав : — Ні , я не слабий , не бійся ! А як і слабий , то вже на мою слабість ніякий доктор не порадить . Іди собі з Богом . — Дуже щось пан дивно говорять , — відповіла арф'ярка . — Мені все таки здається , що треба збігати по доктора , аби пану поміг . — Але дурна , — відказав Ежен , котрому та щира душа почала набридати , — іди собі з Богом ! Я не слабий , я попросту … трохи … трошечки … п'яний ! VII — Ні , ні , ні ! — трохи не скрикнув Ежен по відході арф'ярки , — таку муку терпіти , літа цілі , вік цілий терпіти — хоть би й задля якого протесту , — це забагато ! Це затяжко на мене ! І відки Жан узяв це , що я сильний , енергійний ? . . Ні , я зламаний так , як і він . Дотеперішня неволя отрутою ввіссалась у всі пори мого тіла і мого духа . До чого я спосібний ? . . Він не міг довше всидіти на місці . Його роздразнені нерви вимагали руху , — і він почав ходити по світлиці . На думку прийшли йому знов слова арф'ярки : „ Не заробила я такої суми ! ” „ Ось також слово , — думалось йому , — котре досі тисячу раз оббивалось об мої вуха пусто , без значення і змісту , а нині вразило мене так глибоко ! Видно , я нині більш роздразнений , то й усе якось безпосередніше тикає мене ! ” І даремно він старався успокоїтись , — цілий рій гадок і питань , немов бджоли за маткою , налітав в його голову за тим проклятущим словом : не заробив ! Ось і він жив досі , — ну , нехай і так , що жив тільки рік , тільки три неділі , але жив так , як мільйони - мільйони не прожиють на цілім віці і одного дня . Він повними відрами черпав з повного джерела . Ну , а як , коли , чим він заробив на те ? Або от хоча б і його вуйко . Не кажучи вже про користь громадську , — але скільки шкоди причинив він людям , скільки лиха та недолі , — а прецінь він живе в багатстві і гордими ногами топче саму ту громаду , котрої трудом і потом живе . Що ж це такого ? Чи справді брехня в тім слові : не заробив ? Чи справді він , його товариші і вся та „ сметанка суспільности ” , нічого не заробивша в життю , має право жити ?
Indietro Pagina 52 di 57 Pagina 52 di 57 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
